Для голосування необхідно авторизуватись

Казка про події у лісі (просто про складне)

Десь за го́рами-морями,

За нічними чудо-снами

На чіткій межі з казками

Життя котиться стежками.

Люди там ще не бували,

Своїх хат не будували.

 

Там живуть лише звірята

І чомусь усі малята:

Вовченята й лисенята,

Зайченята й поросята,

Ведмежата й білченята,

Бобренята й їжачата…

Всіх не перерахувати

Й про усіх не розказати!

Добре й весело живеться,

Бо так в лісі вже ведеться:

Якщо треба – допоможуть,

Вирішить проблеми зможуть!

 

Так одного дня у лісі,

Коли осінь сипле листя,

Ведмежатко Тупотунчик,

Знаний в лісі як пустунчик,

Виліз на сосну високу

Щоб дражнити там сороку.

Звідки було йому знати,

Що не можна так вчиняти…

А сорока не чекала –

Кривдника вона впізнала,

Крилами лише змахнула

Й ведмежаті підморгнула!

 

Посиді́в – порозглядався,

Вниз сповзти все намагався,

Та дарма! Заклякли лапки!

Як спуститись не йме гадки!

І розплакавсь Тупотунчик,

Знаний в лісі як пустунчик!

 

Вже у тілі всім тривога –

Став кричать про допомогу!

Пташка тут не розгубилась –

Білобока підхопилась,

Понеслась чимдуж до низу

По підмогу, що поблизу!

Дуже голосно кричала –

Рятувальники примчали!

 

В краю здавна повелося,

Чи, як в казці, все збулося,

Бобренят-рятівників,

МНС випускників,

Знали всі давно у лісі

Офіс їх в старім горісі!

 

Бобренята швидко й вміло

Виконали справу сміло!

По драбині ведмежатко

Вже спускалось, як ягнятко!

Тупотунчик всім зізнався

Нащо вгору підіймався!

І очей не міг підняти,

Бо кругом були звірята!

Білобока посварилась,

Після вибачень змінилась.

Розійшлися всі звірята

І герої-бобренята!

 

Тупотунчику – повчання,

Ось і маєм виховання!

 

Знову в лісі радість й сміх

Місця повно для утіх!

Довго так було чи мало,

Але знов пригода стала!!!

 

Хрю і Хрюнка – поросятка –

Повертались від Телятка.

Біля власного будинку

Зупинились на хвилинку.

«Що ж  це трапилось, о дубе!

Нащо скинув листя любе?»

Поросята листям грались,

До порогу ледь пропхались!

Хрюнка довго не чекала

Грабельки нові дістала.

Стала листя загрібати

Цілі купи нагортати!

Хрю й собі не забарилась,

І їй граблі знадобились!

Три години поросята

Вигрібали листя з хати,

І з порогу, і з віконця.

Так зустріли захід сонця…

«Ну, а що ж робити з листям!

Розлетиться знов обійстям!»

Довго думать не прийшлося –

У Хрю й рішення знайшлося:

«Пропоную підпалити!

Самі ж маєм відпочити!»

Як сказали, так й зробили!

І на лаврах вмить спочили…

Спали мирно всі звірята,

А вогонь узявсь завзято

Танцювати коло хати!

Та спочатку в падолисті,

Потім щось шукав займисте,

Обійняв вже кущ калини –

Не було йому припини!

Тут прокинулась сорока –

Знов у лісі є морока!!!

Закричала що є сили,

Щоб вогонь усі гасили!

Вовченята й лисенята,

Зайченята й мишенята,

Ведмежата й білченята,

Пташенята й їжачата…

В лапках воду всі носили,

Крильцями вогонь гасили…

Все не перерахувати,

А вогонь не вгамувати!

Та прибігли бобренята

Із брандспойтом в лапенятах,

Скерували дії звірів,

Що відчули вже зневіру!

В коло стиснули вогонь,

Як страшний, шалений сон!

Все позаду, обійшлося,

Врятувати ліс вдалося,

Але хто вогонь розвів

Й до пожежі ліс підвів?

Хрюнка довго не чекала

Перед друзями постала,

Й Хрю до неї приєдналась,

Чесно й щиро зізнавалась.

Бобренята дивувались,

Адже часто спілкувались

Із звірятами у лісі,

Також в офісі, в горісі!

Про пожежі й небезпеки,

І про наслідки від спеки,

Про сухі дуби й смереки,

І про засоби безпеки!

Говорили і про листя

У період падолиста,

Про забруднення повітря,

І хвороби тисячоліття!

 

Поросятам прикро стало,

Що вели себе зухвало –

Посміхались, кепкували,

Коли їх попереджали.

Повинились поросята,

І тепер усі звірята,

а не тільки бобренята,

берегтимуть ліс завзято!

 

Знову в лісі радість й сміх

Місця повно для утіх!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

Автор публікації

Офлайн 3 дні

Goshenko1

1

Перестала бути зручною для усіх підряд...

Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 11-10-2020