Для голосування необхідно авторизуватись

Розумієш?

#проза
Я зрозуміла, що треба йти, ні, не йти, а чимдуж бігти звідти, де тобі погано. Звісно, можна навчитися терпіти, мовчати та заплющувати очі на приниження і несправедливість, навчившись при цьому отримувати вигоду і комфорт для себе, але як же тоді дивитися на своє відображення в дзеркалі? Що від тебе залишиться? Невже воно того варте? Моя відповідь – ні. Тому, я пішла.
Я зрозуміла, що зберегти відносини набагато важливіше, ніж довести свою правоту. Але якщо ти дійсно цінуєш ці відносини. Навіть, не так. Якщо ти дійсно цінуєш людину, яка поруч з тобою. Але якщо ці стосунки не приносять нічого, крім порожнечі, болю, страждання, постійних конфліктів та непорозуміння, якщо це стосунки, де війна йде не на життя, а на смерть, де кожен намагається продемонструвати своє ЕГО, панує постійне відчуття незадоволеності, де за маскою постійної брехні, підлості та лицемірства не видно істини, то не варто триматися за такі стосунки, немов останній мазохіст. Якщо звісно, ти не останній мазохіст!

Я зрозуміла, що якою б не була відстань між вами, вона не зробить близьких далекими, якщо ви дійсно близькі, і навпаки, може зробити далеких близькими, звучить, як щось прекрасне і багатообіцяюче… Але ніколи справа не буде у відстані, справа завжди буде в тобі…

Я зрозуміла, що дуже часто ми знаходимо не там, де шукаємо. Але яке ж це щастя знайти там! А ще я зрозуміла, що не все, що ми знаходимо – щастя! Що щастя, взагалі, неможливо знайти, його треба відчувати. Щастя в кожному з нас! Дозволь собі розкіш бути щасливим!

Я зрозуміла, що найдорожче в найпростішому. В теплому поглядові, ніжних обіймах та гарячій каві. Я завжди пам’ятаю про це. Це те, що робило мене щасливою. А що робить щасливою тебе?

Я зрозуміла, що є люди набагато кращі і набагато гірші, ніж ми можемо собі, навіть, уявити. Але справа завжди в нас, в нашому сприйнятті і в тому, якими ми їх бачимо. Повір, люди будуть тебе дивувати. В них це гарно виходить. Здається, що десь навчають мистецтву «дивувати». І дехто проходить курси «на відмінно!». Я бачила хороших людей, які навмисно намагалися бути гіршими, ніж вони є насправді. Я бачила і відчувала, як багато ніжності та тепла може бути в найсуворішому серці, і як багато сили волі, незламного духу, хоробрості та сміливості може бути в крихкому тілі. Головне, що ти бачиш. Не потрібно дивитися «чужими» очима, дивися своїми. І ти зрозумієш, як змогла зрозуміти і я…

…що в красивій обгортці не завжди смачна начинка. Аксіома! Що в помпезній промові так само багато фальшу та пафосу. Що за широкими жестами може ховатися підступність та лицемірство. І це ранить. І тоді ти втрачаєш віру в людей… І тільки з часом ти розумієш, що навіть в самій непроглядній тьмі можна побачити світло… Але це найтяжче. Тому що ти ніколи не знаєш, коли ти це зрозумієш. Буває запізно. Тому що…

…я і ти розуміємо, що життя не дає гарантій. І не існує жодних гарантій для життя. Тому так тяжко буває піти, втекти, зникнути чи загубиться. Тому що неможливо померти і відродитися заново. Легше терпіти, мовчати, заплющувати очі. Легше знаходити оправдання. Собі й іншим. В кожного є цей гіркий досвід. Але мені не жаль. Я перестала бути мазохістом. Тому мені не жаль! Тому що тільки тепер я знаю різницю між гірким і солодким, і тому я так ціную солодке. І щоб не забути смак солодкого, інколи треба скуштувати і гіркого. Тільки після дощу буває веселка. Стає легше дихати. Тому що це життя. Тому я бачу в пітьмі світло, а в світлі – темряву. Я не знаю, коли закінчаться погані дні, і настануть хороші. Тому я намагаюся брати сили і в світлому, і в темному. Я вчуся знаходити баланс. Я вчусь розуміти, що життя не дає гарантій. Я не знаю, що буде завтра і чи взагалі воно буде… Тому я продовжую жити. Сьогодні я вчуся на власних помилках. Я вчуся не озиратися, але я пам’ятаю. Я вчуся цінити те, що маю, але не забуваю мріяти. Я вчуся берегти. Я вчуся казати «ні»! Я вчуся цінити себе. Я вчуся прощати, але я не забуваю. Я вчуся погоджуватися, але я маю свою точку зору. Я вчуся відстоювати себе і захищати свої інтереси. Це не дивно. Це правильно. Ти ж відстоюєш себе. Чим ти краща за мене? І чим я гірша за тебе? Ми просто різні. Тому нам краще йти різними шляхами. Хоча ми можемо йти одним шляхом, я не проти, головне, не переходити один одному дорогу. До того ж, я вчуся не ходити легкими шляхами. Ти ще хочеш йти зі мною? Гадаю, що ні.

Ходити легкими шляхами мене принижує, а я вчуся бути сильною. Я дозволяю собі бути слабкою. Я ж дівчинка J Я вчуся слухати себе. Свої потреби. Своє тіло. І душу. Я вчуся довіряти собі. Я вчуся не боятися. Я вчуся йти вперед. Я вчуся новому. Я вчуся ставати кращою. Я вчуся жаліти себе, я ж не залізна. Я вчуся любити, але це найтяжче. Хоча я знаю, що любов дійсно може творити чудеса. Це я також зрозуміла… А знаєш, якщо раптом я не встигну чогось зрозуміти – спробуй ти… Можливо, у тебе вийде… Розумієш?

3

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Марина Хава

302
Коментарі: 0Публікації: 81Реєстрація: 09-08-2020

Срібне перо

Достижение получено 11.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Достижение получено 09.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій