Для голосування необхідно авторизуватись

Чому скрутився огірок?

Маленький Огірочок від народження не міг зрозуміти, чого це його так міцно тримає за хвостик високе зелене бадилля. Він, звичайно, бачив поруч інших, схожих на нього огірків. Вони теж висіли на таких самих коротеньких хвостиках і вигрівались на сонечку.

Але Маленький Огірочок не міг спокійно висіти. Йому було все навколо цікаво – що так яскраво світить, хто так приємно обдуває, чому не щодня капають зверху прохолодні крапельки, після яких почуваєшся таким свіжим і сяючим.

Бадилля казало йому:

– Не крутися так, а то хвостик обірветься, і ти впадеш на землю!

– А що, земля страшна? Чому на неї не можна падати? – розпитував Маленький Огірочок.

І не лише розпитував. Він намагався викрутитись так, щоб побачити ту землю і дізнатися, чому на неї не варто падати.

А тут ще знизу стали чутися якісь дивні звуки. Хтось шарудів та сопів. Маленькому Огірочку стало трохи лячно. Але цікавість перемогла. Він зігнувся так сильно, що перетворився майже на колечко.

І нарешті побачив землю. Сіро-коричневі сухі грудки. Нічого особливого. І ніби нічого страшного. Хоча… Мабуть, твердо і боляче було б на ті грудки падати.

Знов почулося шарудіння та сопіння. Ой! Грудки заворушилися, стали підійматися гіркою. І от із самої серединки визирнуло те, що сопіло. Це був чорний блискучий ніс. А за ним з’явилася мила і зовсім не страшна мордочка з примруженими очима.

– Ти хто? – здивовано запитав Маленький Огірочок.

– Я – Кріт. А ти хто?

– Я – Маленький Огірочок. А чого ти шарудів?

Та почути відповідь Маленькому Огірочку не вдалося. Бо прямісінько над ним голосно та дзвінко прозвучало:

– Мааааам!

Кріт з переляку шугонув назад, під землю. А Маленький Огірочок хотів було вирівнятися, але не зміг. Дуже вже сильно закрутився.

– Мам, глянь, який кумедний огірок. А чого це він так закрутився? Можна я його з’їм?

Тихенько трісь! Це хлопчик відірвав Маленького Огірочка від хвостика. А тоді…

Хрум!

Ні, Маленький Огірочок не боявся і ні про що не шкодував. У його короткому житті була мета. І він її досягнув. Він дізнався, що таке сонце, вітер, дощ. І ще він побачив землю і навіть того, хто там шарудів та сопів.

А оті, інші огірки – його брати, сестри і просто сусіди, які цілими днями лише вигрівали на сонці свої блискучі боки – що встигли побачити і дізнатися вони? Хіба їхнє життя буде набагато довшим чи щасливішим?

А Маленький Огірочок був щасливим. Він здійснив те, що було для нього важливим.

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

Maryna Gubarets

53
Коментарі: 13Публікації: 26Реєстрація: 06-10-2020

Бронзове перо

Достижение получено 07.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій