«Матусю рідна,повернуся!
Прийду з проклятої війни.
І в двері тихо постучуся,
Скажу я : «Мамо,відчини…»
Ти швидко вибіжиш із хати,
З слізьми в обійми припадеш.
Моя старенька,рідна мати,
Як я чекав цю зустріч теж…
Твоє серденько буде битись,
В очах і радість і печаль.
Не треба,мамо, більш журитись,
Вже не піду в кроваву даль.
До ночі сядем говорити,
І разом пити теплий чай.
Тепер будемо в мирі жити,
Покине ворог рідний край.
Тебе люблю, моя матуся,
Й знай скоро,скоро повернусь.
І в двері тихо постучуся,
Тобі,рідненька,посміхнусь…»
***
Від сліз промокла вся хустина,
А матір все сидить одна.
В руках тримає лист від сина,
Якого вже в живих нема…
(Світлина з мережі)