Віє вітер й дощ надворі
Ляє,як з відра.
Наче небо плаче в горі,
Кличе бога Ра.
Крапля падає із неба,
Сльоза по щоці.
Може більше так не треба,
Вже пройшли ті дні…
Вітер темпу набирає,
Дує,з усіх сил.
І вона також страждає,
Кров тікає з жил.
Тяжко небу,воно хмуре,
Мила на землі.
Їх кохання затонуле,
Десь лежить на дні.
Розділили їх любов
Смерть і збіг події.
Кожен лине знов і знов
В пошуках надій…
(Світлина з мережі)