. . . . . . СИНУ МІЙ… ДО ГОСПОДА МОЇ ДУМКИ… . . . . . .
. .І люди йдуть, і їдуть знов автомобілі,
. .А я вдивляюся в усі обличчя –
. .Хтось розмовляє, чи складає думи зрілі,
. .Є в повсякденному житті – це все від БОГА.
. .Чекаю, виглядаю я знов сина –
. .Мої вже виплакані очі, і дорога,
. .Й мій біль – єдиная тепер родина…
. .Сини і доньки йдуть до матері і батька,
. .Мій любий син… здається, ціла вічність
. .Минає, як зустрівся він із рідним батьком…
. .ВСЕВИШНІЙ знає долю і …правічність.
. .Знайомих, рідних і сусідів добре бачу,
. .Та сина любого нема – так важко,
. .На серці біль нестерпний – знову плачу, плачу,
. .На зустріч жду із ним, бо дуже тяжко…
. .Та є розрада у житті – кровинки – внуки
. .Й вродлива доня таткова – так схожа.
. .До ГОСПОДА мої думки, і очі, й руки,
. .Допоможи, прости провини, БОЖЕ…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 29 жовтня, 10 листопада 2022 року.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 126Реєстрація: 08-11-2021
Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
