Я хотів доторкнутись до мармуру словом, До ніжних відтінків, півтонів, цезур, До рук, що спросоння в повітрі з’являлись, Спровадивши місяць за горизонт, Я слухав безсильно із пам’яті голос, Плавив мовчання для гіпсових форм, І бронзу надії у форми розливши, Отримував відчай, як їх розбивав. Я бюсти твої розкладав невідлиті, У […]
Поезія
2895 posts
Так прийнято, знаю, рахуючи хвилі, тримаючи міцно штурвал, На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал. Я чув та не бачив, як небо здригалось і зорі зривав Саваот, Як біля лінкору мого капітана, колоною впав кашалот. В хвості плавниками здіймаючи хвилі, ударив на вистріл гармат, І небо над нами […]
Схилившись над трупом убитої лані, Білують добичу мисливці захланні, А сонце в тумані сполоханих хмар, Серпанком встеляє кровавий пожар. Ніяк не втекти від русинської длані, Лезо у ножни ховають погани, А озеро міниться матовим блиском, Мов таця із срібла, схвильоване диском. Свічадо відкрило їх лиця понурі, Із ловів вертають накинувши […]
Я без тебе не стану кращим, І вічність з тобою безмірно в цім світі мала, Холодком по душі суне хмарами безкінечність, І сміється над часом, якого постійно нема.
Коли в мовчанні губ твоїх Підкреслене звучання тиші, Злий погляд серце застеріг, – Закреслить все, що я напишу. Закреслить біль в звучанні рим, Заплющить страх на чорну риску, І все розвіється, як дим, І пустота підступить близько З твоїх закреслених картин.
А ти, моя матусю не журись, Не плач так гірко і не побивайся, Повір, я не загинув, я – живий. Та виглянь у вікно.Он там співає На яблуні розлогій у саду Мала пташина, крильцями тріпоче, Її, моя рідненька нагодуй, Бо в ній душа єдиного синочка. Тебе ж прошу, дружино, не […]
Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого. Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи, Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом, Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони. В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному, Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг, Легіон знавіснілого серця – природньо-тілесного, Був знищений […]
Мне утром позвонили и сказали – Есть шанс на время молодость вернуть, Увидеть тех, кого вы обижали, Развеяться, с друзьями и гульнуть. Ответил да, не в силах отказаться. Узнал, когда все будет- что почем, Сказал, что буду счастлив оказаться В компании где жизнь забьет ключом. В ответ услышав […]
Чи ревінням далеким, між хмарами повняться відзвуки, В голосінні, здається, чорнішає небо китів, І чорнилом заправлене лоно небесної музики, Порожньої ночі, важких океанських хвостів. Б’ють фонтаном зі свистом, повітрям наповнивши тушу, Вигинаючи ребра-шпангоути біблійних часів, І оббиті грозою, чорним вихором стягують душу, Звуком грому пустим від безсилих вгорі плавників.
В прозорому небі востаннє шукаю тебе, Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл, І в сіро-зелених розтоках зіниць розітне, Розмарений спокій і відчаєм, віддих потопить. В прозорому небі ще стільки можливих чекань, Чи знаєш, що вічність, що захід, що тіні без сили, Що очі достатньо закрити, втекти від […]
Щоб нервовий стрес не стався, Не прийшов раптово, Мала діяти, як радив Лікар, слово в слово – Всі проблеми залишати Краще на порозі. Та здійснити це насправді, Я таки не в змозі. Чоловік не розуміє Лікаря пораду, Як його я не просила, А він лізе в хату.
Я бачив Вас ще в час малого Сходу, Як розводив у глеках мідну хну, Коли дививсь мов в дзеркало у воду, І бачив Вас, тоді коли без згоди, Свою любов розмарену вдихнув. Я бачив Вас, здається, поза часом, В пливких дрижаннях сонця на воді, І хвилювались образи невчасні, Коли і […]
Думати про нього не заборонено Спалахами млосними і мимоволі. Будь мені, друже, стійкою охороною. Постав на думки секретні паролі. Знати про нього не обов’язково. Але точно спитаю, ти ж – промовчи. Бо не випадково це, не випадково… Зачиняй на замки і знищуй ключі. Згадувати? Не карають законом. Хай згадка живе […]
Колись прийдеш і сядеш під вікном В кав’ярні, що до сліз тобі знайома, Замовиш, як завжди, терпке вино Відзначити повернення додому. І згадки попливуть, як кораблі, На миті перехоплюючи подих. Й нарешті ти зізнаєшся собі, Що подумки давно сюди приходив. І буде погляд між чужих очей В минуле […]
Лукрецій Тит уже не пише. Лукрецій Тит уже не тут. Його слова змінила тиша, і помінявся снів маршрут. Вже в моді інші насолоди, світліша темрява ночей, хоч не змінилася природа колись описаних речей. Так само чути голос люті, є і розумні, і дуби, і до страхів своїх прикуті, як у […]