Тихий вечір догоря, Дзвін солодкий лине… Біля стін монастиря Достигли цитрини. Припливають на Афон Гості з України, Білий старець б‘є поклон — Очі, мов в дитини! Слово мудре до гостéй Стиха промовляє, Пригортає до грудей І благословляє!..
Поезія
2012 posts
Він залишив її так швидко, Неначе то якийсь обман… Й пішов собі допоки видко, В густий від сірості туман. Хтось знову покладе на ваги, Чого пішов? І як він міг? Відважився не для розваги, Йшов там, де є крізь сльози сміх. Хтось схвалить, інший явно суде: Залишив жінку і дітей. […]
Кто растил цветочки, будто цветные точки? Весна уже летала и вниз цветы бросала. Пускай ещё на ветках снежок садится меткий, блестят белым-белы хрустальные цветы. Так вырастут цветочки, весна растит листочки, а также стебельки, луковки у земли. Подснежник из земли и белоцвет, и мускари, нарцисс и крокусы растут, […]
Шаленіють десь міста, Час тече крізь пальці… Чай з лаврового листа П’ють сьогодні старці. Піст іде, іде війна Проти духів злоби! Хмар прозора сивина Повзе на діброви… Кипарисів ніжний скрип, Скніє день короткий… Під час посту чорний хліб, Наче мед, солодкий!
Не тривожся у дорозі, Не нудьгуй в хворобі! Якщо мислі твої в Бозі – Сила Божа в тобі! Він, мов зірка, над тобою, Вірна, таємнича, Нахиляється вербою До твого обличчя… Він – той хлопчик подорожній, Що вказав дорогу, Він мигтить в росинці кожній – Залиши тривогу!
Может так весна незримо наблюдала здесь за февралём? А он последний очень зимний, но ему встретиться с весной. Опять запели звонко птицы песенки чудесные свои, как будто гимн весне слагают, за февралём она спешит. В ветерке туманного безлюдья прелестью земною полон лес, озеро со льодом, а люди не […]
СонцеСіті блись та блись, буде для землі сюрприз, засівання теплом знову, із землею є розмова. Іще темно при гіллі, наче згаслі ліхтарі велетні-дерева, тягнуться до неба. Сонно небеса сіяли, рясно промені зсипали, білі хмари посувались і перинами послались. Ще калинка з ягодами, є гілки, щоб з снігурами […]
Сверкала крыша первою сосулькой, снег катится из крыши и блестит, вода обильною сочилась струйкой, тишайший звук уже летит. Звук капели – тихий и чудесный, со стволов высоких лес вторит и песни птицы звук прелестный от старых верб уже летит. Звук песни звонок не напрасно: скоро весна в лесочек […]
Весняні сни колишуть світом, в якому котики неначе сплять, пухнасті котики сон доторкає і вони з пальтечком висять. Буває ще туманним ранок, та скоро світло осяйне і ранок з синявою неба, день уже сонячним буде. Хмариною пливуть по небу поїздом сірим в далечінь, потягнеться під ним землею легенька […]
Ти розбита в пекельній спокусі. Ніби чайка розбита об скали. І тремтять наче полум’ям губи. Що коханням тебе відпускали. І ти мариш роками над небом. І ногами торкаєшся моря. Тільки зірка твоя вже згасає. А в душі не знайшла ще покою! Твої сльози то хвилі на морі! Твої дотики вітер […]
«Погляди» Розвіяв вітер наші спогади з тобою І ми з тобою стали, вже не ті… Та досі жадібно я дихаю тобою Коли душа моя, кричить на самоті Я заплету тобі у коси ціле небо Весь світ для мене, став тепер чужим Так було добре мила коло тебе […]
Моїй Наталці Твої пелюстки хиляться од вітру, Зронивши краплі виплаканих сліз… Якби ж то сонця – в ту твою палітру Хтось таємниче лагідно приніс! Якби ж то небо зорями всміхнулось – І прихилило кращу хоч на мить, Щоби забуте дивом ворухнулось І щоби душу щастям розбудить! Щоби […]
Олені Богуцькій та Ларисі Штепованій Зустрілись серед буднів дві струни, Зітхнули всю зимову прохолоду І в дотикові ніжному весни Отримали в дарунок насолоду. У голосі вечірньої цвіло- Звучало все затаєне мовчання І тихо мимоволі заплело Ранкової забуте сподівання. Дві долі, дві стежини, дві душі, Сторінки дві однаково […]
За горизонт сідало Сонце, Заливши маревом поля. Вже скоро у твоє віконце Загляне сон, моє маля. І будеш ти спокійно спати, Бо завжди поруч буду я Твій тихий сон оберігати, Моє дитя, любов моя. Зростеш, підеш у світ стежками Але у серці назавжди Ти колискову тиху мами Через життя будеш […]
помирай на першому подисі завмирай останньої миті ніби ми щойно народженні ніби досі ми уже квиті забувай про слова у відчаї віри не йми вони не живі пригадай як сади заквітчані дарували нам ночі смачні прости мені наші розлучення знаєш чому їх сотворив? був на тебе надо розлючений але все […]
Старий скрипаль на скрипці грав, Неначе це робив востаннє. Все ноти вище й вище брав… Співала скрипка про кохання. Про соловїний спів в гаю, Весняні дні і літні ночі, І юності веселі дні, І милої чарівні очі… Гуділа міста круговерть, Стояли літні дні чудові, А люди йшли й до їх […]
Тато щось забарився: минають не дні, Це – роки вже юрбою тікають кудись. Безнадійно скучаю! Татусю, приснись І закутай дітей у обійми міцні! Розкажи, любий татку, що кривда мине, Бо не можна отак за добро, без вини! Не вертає мій тато чомусь з далини. Він від всього лихого вберіг би […]
У звуках саксофону розчинюсь, У нім і пристрасть, й ніжність і кохання, Енергії з мелодії нап’юсь Ступлю у новий світ пізнання. У звуках саксофону є усе, Чого ми у житті не помічаєм. Він від дипресій нас усіх спасе І нагадає, що ми так втрачаєм. У звуках саксофону простота І вишуканість […]
я восени тебе кохав І восени з тебе , як листя , опадала шкіра , яка же ти мінлива осіння дівчина манлива . З тебе восени опадав одяг І одяг з тебе вітер здув . Ти мене манила очима … Тебе До себе я притискав … Тополине листя осінь з […]
Хто носе у серці впродовж життя, Для кого ми, є сенсом буття. Для неї, для рідної мати. Та що сидить біля білої хати, Та гірко, гірко плаче старенька. Та вже не дворі нічка темненька. Сидить стурбована вона, Не треба їй ні грошей, ні вина. Навіщо те ,що й грама не […]
Пахне весною! Несміло, здалека… Краплі дощу гріють сіру траву… Скоро повернеться мабуть лелека І принесе всім новину живу. Нам бо пора це давно зрозуміти, Що не в капусті лелека нас зніс. Вже сивина, а ми справді мов діти, Кожен минулим, вчорашнім обріс. Нова весна. Отже нові надії. Нове народження кожного […]
В самотній тиші ночі, Не сплять поета очі. У них іскрить рядками, Прожитий відблиск дня. … В очах іскриться сутнє – минуле і майбутнє, Опівночі поету осідлано коня!
Вона блукала вулицями міста. Потертий плащ, розтріпана коса… З відкритим серцем та душею піаніста, В очах стояла відчаю сльоза. Пустився дощ, як Божа кара з неба, Стікали краплі до роззутих ніг… І все не те, їй більшого не треба – Знайти б єдину з тисячі доріг. Сповзались тіні, осередки ночі, […]
Иголки ёлки замерзали, но таяли, сосульками блестя, и капельки слететь желали, но на морозе не упасть пока. Начало февраля стучится, в чём разница бывает с январем? А что звучит уж голос птицы, ей даже холод нипочём. Ей нипочём мглистая высь тумана, замёрзшие пустые берега и лучик ни один […]
Столиця вечорова туманна і чудова, і ліхтарі замерехтять, в туманному безмежжі тут кроки обережні, бо наступала мокра відлиги час і мить. У нічному тумані були близькі і дальні, засвітять вікна на стіні, якомусь – ніч світити, якомусь не горіти, а тому засвітитись тільки в ранкову мить. Машини мокрі […]
«Неслухняне волосся» Твоє неслухняне волосся З ним бавився вітер грайливий У полі дозріло колосся Скропив його дощик дбайливий На стежку полином покриту Ступали твої босі ноги Ту зелень росою умиту Неначе посаджену Богом Твоє неслухняне волосся Надихатись ним не можливо Без нього мені не жилося Воно мене наче дражнило У лузі […]
в передвірї виброрів за кого ви будете голосувати в передвір`ї виборів – за кого вибудете голосувати ? За Ірода чи за Усуса ? так усус помер ,тільки за Ірода . нами командують міфи . нами командують гіпнотичні установки .Огида це руйнація гіпнотичних установок(Горов,російськомовний учитель гіпнозу) на тб показують ролики того […]
У землі болячка поможіть У неї пухлина мозку . Вибиті усі зуби окрім трьох шо лишилися . Боляче той рак болить Горе своє ти залий вином горілкою водкою Боги б’ються із титанами Земля Гея вся тремтить Але тільки ріжуть ту пухлину і гулі б’ють То бонапарт то Гітлер ту пухлину […]
Вкотре прошу тебе зникнути, Неначе привид бродиш за мною. Хочу цю ношу скинути, Яку роками ношу за собою. Полонив ти мої думки, Забрав моє тіло, душу… Розірвав моєї долі нитки, Перетворив моє море на сушу. Ти йди, забудь і не згадуй, Все, що було, то лиш сон Про себе лише […]
Розлився спокій… Читаю мрії. Всесвіт глибокий Спада́ на вії. Вчорашня кава, Розмова тиха, Сиджу, лукава, Тобою диха. Забуті речі, Приємна втома, Думки на плечі, В стосунках кома. Годинник плаче, Бажань немає. Сміюсь одначе – Життя триває!