Не загубіться в тім, чого немає, Як легіт мрій чутливих навесні!.. Душа у муках творчості зростає, Немов шляхетний лицар на війні!
Поезія
2443 posts
Впаде на землю сивина снігів, У сірих хмарах сонце задрімає… Час – найцінніший скарб з усіх скарбів, Його закоханим завжди не вистачає!
Цілує очі охололі Озерам уночі мороз… Не має Україна долі, Бо зневажається Христос! Не буде в Україні миру, Загине слава на віки́, Бо розпинають її Віру Розкольники й єретики! Як безталанна тая врода, Що пестили не в доброті, Так і страшна ота свобода, Яка прийшла не во Христі! Окреслився на […]
Вітри по небу хмари котять, Схилився ясен, мов жебрак… Якщо про вас плітки не ходять – Напевно, з вами щось не так!
Душа шукає душу, щоб зігрітись, Схиляє явір віти у жалобі… Не в тому віра, щоб на Небі поселитись, А в тім, щоб Небо поселити в собі!
Лиш мудрий у звичайному чудесне прозріває, І в тім краси нема, де мудрості немає! Являє в лагідності Бог Свою могутність! Себе пізнать – найбільша в світі мудрість!
Іще одна зоря померкла, Зневаживши Любов Господню! Пішла в розкол Еладська Церква – І тисячі людей в безодню!
Серця озорює любов не повсякчас – Буває й нерозділене кохання… Нам робить боляче не ставлення до нас, А наші особисті сподівання!
Не виношуйте мрії бездарні – Намагайтесь прекрасне творить! Не будуйте палаци примарні, Бо прийдеться тоді у них жить!
(Політична гумореска) «Земельна реформа» В українців наступила, така страшна паніка Що не треба того з фільму тепер і Титаніка Захотіла наша влада земельку продати Кажуть що тепер мільйони усі будуть мати Ну дадуть нам ті мільйони, й хліб по тисяч двісті І як добре ми живемо, […]
Бути весною… Під снігом чи зливою, Чи листопадом, чи з неба камінням! Замість натхнення приходить прозріння – Бути смішною І бути щасливою… Бути весною Легкою і вільною Трохи шаленою, чесною, грішною… В радості – дикою, в сумі – невтішною, Бути собою, Нехай божевільною! Бути весною Із рястом і рутою В […]
Сумує небо. Сонце зажурилося Змарніло поле.Стихло, бо втомилося. А вітер – гілля струни налаштовує, Туманом срібним ранки обціловує. Затихла річка, в небо задивилася. А хвиль краса до берегів прибилася. Шепоче бір есеї з суму створені Про дні журби, що осінню впокорені. Брунатний лист приліг – не обзивається, Дощами він холодними […]
«Літак» Скажи мені, що ти мене кохаєш Ще раз промовлять це твої вуста Мою любов на собі відчуваєш Любов на двох я знаю не проста Свого життя з тобою ми пілоти Так добре коли поруч є крило Для щастя не потрібні нам банкноти Аби наше кохання лиш цвіло Приспів: […]
Вона так ніжно пестила руками, Він закохавсь – та народилась драма. Клен вмить для Осені все золотом укрив, Створивши цей божесвений мотив. Кокетка ж Осінь почуттів не мала, Тому для Дуба пісеньку співала, І посміхалась Ясеню казково, На руки впала Буку – випадково. Сміялась голосно і вдало жартувала, Із Вітром […]
В день ясний, Коли земля палає золотом, Й манить сад осіннім солодом- Холодно. Від похмурих днів сумних, Від дощів, що стеляться калюжами, Й від вітрів, що з крилами стодужими- Холодно. Від бездушних слів людських, Від чужого погляду байдужого, Що знесилює здорового й недужого- Холодно. Від невиправданих втрат, Що з журбою […]
Ми знов окремо. Ти десь там, я тут. З тобою ми не бачились давно. Я знаю, ти мене забув, Але про тебе думаю я всеодно. Завжи перед собою бачу постать, Волосся біле, голубії очі, тії миті, Як в ніжнім погляді очей хороших, Я мовби танула в блакиті. З тобою ми […]
Заблукала душа В споришах… Хтось поставив сьогодні їй шах! Кучеряві стежки Навпрошки! Про таке не напишуть книжки! Зачепилось крило… Що було? Зав’язала свій смуток вузлом! Зупинилася мить – Не болить! До країв залишилось долить! Заблукала душа… Не лишай! Молоком заглуши молочай!
Медовими, Чудовими, Терпкими Здавались роси у серпневу днину. Сполохана, Закохана За ними Стернею перекотиполем лину! Загублена, Голублена Бурштином, У вузлик заховала крихти літа Завбачливо. Розпачливо Під тином Стояла, як забутий снопик жита. Тягучими, Колючими, Чужими Розстріляна була тоді очима. Спустошена, Непрошена Всі зими Зважнілі рахувала за плечима…
Твоя… моя… на двох і ні для кого… Загублена, заплутана дорога Давно чортополохом поросла! І сльози вже не віск! Вони – смола! Випалює, видушує, вирує… І ворон десь на гілці пащекує! Куди йому те знати і збагнути? Він волю має, а я – маю пута! Напевно, їх придумала сама, А […]
Сповнена Струнами спомину… Сонними… Вірила… З вирію вітряно Віяло… Падала… Правдою пахло і Ладаном! Піснею… Перелатала все Прісною Марила… Мрії мережила Хмарами! Бачила… Білені болі Пробачила…
Спогади про те, чого ніколи не було, А душа вкривається мурахами! Відлетіти б їй у вирій з птахами, Та бринить струна в ній, наче… пінопласт об скло! Стежка, що ніколи не цуралася пригод, А трава за нею гірко плакала, Проростала віхтиками-знаками, Знаками питання серед тисяч перешкод! Вітер, що ніколи не […]
Для себе я живу, а не для когось, І право помилятись маю я. За вчинки всі свої я стану перед Богом, Тому, як в світі жити розберусь сама. Кого у друзі обирати – знаю. І вірю тим давно, хто впевнений в мені. Образ крізь себе я не пропускаю, Хоч […]
Хочеться пристрасті у твоїх очах, Ніжності губ по тілу відчути. Хай руки блукають по моїх плечах У муках солодких з тобою тонути. Хочеться слів,що давно не казав, І поцілунків, як з медом – солодких. Щоб просто приходив і обіймав Тонув у очах синіх, глибоких.
Минуле виринає з перлистого туману, Б’ють хвилі безнадії в високі береги… Закохані і друзі нас вводять у оману, А щиру правду в очі нам скажуть вороги!
Прийшла Америка на Україну, В подертих джинсах, в голлівудських фільмах. Прийшла, щоб спокусити сиротину І задушить її в своїх обіймах! Едем наш обернути на пустелю І скальпувати, як аборигенів, Продать до європейського борделю І виставлять на глум, мов манекенів! Спітнілі потираючи долоні, Похитуючи бедрами хітливо, Прийшла навчить молитися мамоні І […]
Стихи, что сшиты логикой, не нравятся, “Заводят” вас, на шизика похожие?.. Мадам, не буду перед вами каяться, Для похвалы не вылезу из кожи я. И что ж вы, “поэтесса”, в рифму стелите, Как выбраться из лабиринтов зауми?.. Всегда считал, что признаками гения – Доходчивость мышленья, ясность разума. Та чушь, что […]
“Не реви! Ти чуєш? Не реви! Обіцяю, Він повернеться до тебе… Тільки ти надією живи, І проси про це частіше небо… Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй! Що казав, ділити навпіл треба.. Ти ві сні прийди і поцілуй… Вам обом є щира в тім потреба…” Говорила їй в той вечір […]
Дозвольте, про вас напишу свого дивного вІрша. І то не важливо, що я взагалі вас не знаю. Я вас поміж зоряних бесід, як книгу читаю, Вона така давня, та у кожному віці геть інша. Вас – римами на папері. Зімну й кину долу. Бо ви не існуєте, вигадка хворого мозку. […]
«Німий артист» Стояв запалений ліхтар Такий один, посеред вулиці Його мені було так жаль Він мов поринув, в музиці А листя падало у такт Твоїй похмурій осені Ми наче зовсім не одні Та все ж й не разом досі, ми… А листя падало у такт В калюжі захлиналося […]
Жгут листья. Это вовсе Не удивительно для сейчас. Очистим Нашу осень От утомительных полуфраз. Поставим Только точки, Где троеточия разлеглись. Отправим Птичьей почтой В обыкновенно густую высь. Бураны Неизбежны, Но у природы один ответ: На раннем Белоснежье Изображается новый след.