Глиняні людиМарять свої глиняні сниВ тій безпорадності — безнадії ріки.Глиняні люди,В яких забули вдихнути душу,Яких не захотіли випалити(Бо вони ж не глечики,І не шматок гіркого лісу –Гаю евкаліптів –Трохи сакральногоЛедь-ледь потойбічного,для людей бумерангів),Ці посохло-потріскані людиРахують зорі сурмами,А час піщинками,Що спадають як краплі –Вниз.Глиняні люди,Пам’ятають пахнючі години(Доби хоралів латаття),Коли вони ще […]
Поезія
11838 posts
«Мовчки побрів по піску уздовж велешумного моря…» (Гомер) Сонце рудою хвостатою білкоюСтрибає по крислатому дереві Всесвіту,Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,А тим часом сумна ворожка ІстинаФарбує […]
«Тепер живому світлу наших днів…» (Франческо Петрарка) Я жодної ілюзії у світу не просив,Бо ілюзії — це срібні драхми,Які Прометей збирав у шкіряну торбуІ дарував жителям острова мрій,Де поклонялися клишоногому Поліфему,Що знав вогонь і стеріг овець. Я жодної ілюзії не цінував,Бо ілюзії — це травневі квітиТимчасові й мінливі (але кольорові)Дивачки […]
Деметра на коні ворономуСкаче нашим миршавим Всесвітом:Підкови майстровані не Гефестом –Меркурієм — власником білих сандалівТа сандалового капелюха.Важкі підкови цвяховані безнадією –Відсутністю останнього нещастя,Дзенькають дукатами Бартоломео Граденіго –Володаря каблучки рибалки,Подести кам’яного міста жолудів,Міста, де сажотруси вміли сміятися,Вміли топтати вапнякову бруківкуДерев’яними черевиками зневаги,Начебто це не плити з Мірон’ї,А шкаралупа горіхів полусканих Фебом,Горіхів […]
Мчали коні з золотими гривами І збивали на траві росу. Пам”ятаєш ми були щасливими, Спогад той і досі я несу У своєму серці полум”яному, Там вогонь кохання іще не згас. І сьогодні зіркою яскравою Кличе-манить за собою нас. 2015 р.
Осінь-красуня гойдається У срібному та й гамаку. Сплело його літечко бабине З тонких павутинок-ниток. Сукня летить-розвівається Жовто-багряна легка, Волоссям її вітер бавиться, Щось там загадкове шука. 2016 р.
Ронить листячко верба Човником на воду Та приходить з ним журба, Понад ставом бродить. І сумної заспівав Ще бешкетник-вітер, Дощ дрібненький накрапав, То ж чому радіти? Але смутку не впускай Ти у свою душу, Радість там живе нехай І вона не тужить. Помічає хай красу Завжди та у всьому, У […]
Як сонечко сяяло, гріло ласкаво,Були ми щасливі, біди не чекали,Вона враз настигла, гриміла набатом,Стояли в задусі забиті вокзали. Накрило пітьмою, тож лихо нависло,Майбутнє непевне і наша надія,Налякана мати, жахливе дитинство,По світу блукання, у щастя зневіра. Міста славнозвісні, куди ж ви поділись?Руїни та попіл і гар у повітрі,У небі видніє зажурений […]
Навіяв сум осінній день похмурий І дощ розплакався, ніяк не зупинить. У серці оселилася зажура, Не знаю чи назавжди. чи на мить. А сонечко усміхнене з”явилось В небі блакитному. минаючи змарки, То й смуток і журба десь раптом ділись, Втішила радість дотиком легким. 2016 р.
Кольору неба айстри розквітли, Жовті жоржини, наче сонця. Уже відлітає з лелеками літо Та добігає свого кінця. Черешня вдягає свою вишиванку І багряніє-горить диво-клен, Холодна роса на траву впала зранку, Це на порозі осінній вже день. 2026 р.
Ціловані вітром і сонцем зігріті Рум”яняться яблука в нашім саду, Отаву косити пора молоду, До осені котиться теплеє літо. Коротшають дні, стають довшими ночі, А на світанку – холодна роса. Та літечко я відпускати не хочу, У серці моєму воно не згаса. 2017 р.
Грає на скрипочці вітер-маестро, Осінь запрошує на карнавал. І на душі так привітно і тепло Від дивовижних звуків та барв. Краплі дощу – намистинки прозорі Падають-котяться десь у траву, Сріблом виблискують, неначе зорі. Красу відчуваю – значить живу. 2015 р.
Як дихає спішно планета,Буває, здригнеться від болю,Людина лишила блаженства,Лиш сонце… лікує потроху. Біду… відчуває завчасно,Хвилюється, вітер покличе,Він хмари розвіє, мов янгол,І знову зупинить погибель. Вона полюбляє всі квіти,Світанку – сяйливу забаву,Неначе згадає… сни світлі,Солодкі… з біблійного Раю.
Мовчазний знайомийЧи просто неговіркий броНа ймення банальне ДжоСиньоокий як риба зубата,Що побачила пастора Сонце,Таки був безхатьком:Жив серед води солоноїТа гонорово прозорої(Зі смаком тібетського вітру)У дерев’яній скрині(Він не знав, що то скриня Пандори –Швачки, яку найняла КлотоМайструвати пеплоси сподіванняДля юних вакханок Аркадії)Скрині з модринових дощокЗі шматами полотняними коноплянимиНа антеннах соснових.*Він був […]
Наш прапор жовто-блакитний, Хоч зранений кулями весь, Але на вітрах майорить він, Із кольором злився небес. Він – наша гордість і сила, Непереможність в боях. І їм, ворогам вже несила Нас українців здолать. Хоча і дратує цей колір Загарбників наших країв. Вони як той бик на червоне На нього кидаються […]
Лугом широким, де м”ята пахуча Вело буйногривих своїх Тепле барвисте літо квітуче І на ніч залишило їх. Щоб коники пили джерельную воду, Змогли досхочу напастись, Бо скоро йому вирушати в дорогу, То ж хай набираються сил. І понесуть вони літо далеко, Забравши з собою тепло, Куди ластівки відлітають й лелеки, […]
А дощ барабанить по підвіконню, Рясненький пустився, стіною стоїть І сердиться грім невідомо на кого Та блискавиця із сотнями стріл Взялася пускати наліво й направо, Потраплять куди, то й не знає вона. Ті стріли вогненні яскраві-яскраві, Далеко лиш котиться грому луна. А дощ барабанить сильніше й сильніше, Відскакують краплі м”ячами […]