Поезія
4336 posts
Небо бесконечное.. Тучи сгущаются. Твои глаза – авария! Сплавлены провода. Ощущение телепатии – это навсегда. Твои слова – вера моя. Так может быть только с тобой, Когда чувствую сильную руку своей рукой Мне не страшно, и нет сомнений: Наш тандем без лишних телодвижений. Секунду назад была я на дне, Теперь […]
Утро… Заблудилось солнце в соснах… Заяц спешит, через дорогу – в два прыжка. Лиса не успела… Прилегла у дороги. Навсегда… Солнце. Листьев молодых блики… Дорога. Тревога… Жить! Когда? 7.27. 19.05.2020
Із вдячністю приймаю кожен день. Ніщо мене не зіб’є із дороги, Якою крокуватиму щодень, Писати вірші, чи співатиму пісень, Допоки будуть йти, або плестися, ноги. Триматися за сонце, чи росу, Купатися у хвилях прохолодних, В спекотний день чекати на грозу, В дощу краплині бачити красу, Твоїх торкатись вуст, затримав подих..
Вітер віє щось шепоче Зупинятися не хоче, Дуже швидко відлітає, Говорити не встигає. Хвилі також не мовчать Без перерви гомонять. Неможливо розібрати Про що хочуть розказати, Бо говорять всі одразу Не розчула їх ні разу! Чайка в небі щось кричала, Її мови я не знала. Та від цього не журба! […]
Писати про Важливе ми не будем, Нехай тонкий зв’язок існує поміж нас… Ми краще ніжно один одного розбудим Від сну, в якім тривали довгий час… І сонця промінь, що торкнеться вранці Мене відчує і тебе також… Духмяна кава й сирники в сметанці… Тонкі моменти Щастя, ти їх множ! Помножимо на […]
. . ЦВІТЕ УЛЮБЛЕНА РОМАШКА БІЛА . .Цвіте, цвіте, улюблена ромашка, . .Тендітна біла ця квіточка моя, . .Мелодію виспівує їй пташка, . .З дитинства закохалась в неї я. . .В зеленому і затишному храмі, . .На високому гінкому стебельці, . .Росте – квітує, тішить нас […]
Збиралися миші На місяць летіти, Там сиру, казали, Найбільше на світі! А котики в інший Збиралися путь, Бо знали, що в лісі Сосиски ростуть.
Я кричу – бо у серці надривно Ніжність плаче, тобою забута. Гіркота від кохання – так дивно, І душа у кайдани закута. ПереГорну ті дні, де кохала, Не судилось приборкати хвилю, Хай завжди світло буде в дзеркалах, І схід сонця світанку дасть силу.
Схилила буйну голову калина У вічному поклоні над могилою, Червоних сліз немало вже пролила Вона в журбі і тузі за загиблими. Нащадки вдячні то її садили У пам”ять про дідів й батьків своїх, Які відважно землю боронили Та волю й славу здобували їй. До рук взяли онуки нині зброю, Зійшлись […]
Де сивочолий дуб, де галаслива сойка ховає у дупло сякі-такі скарби, Знімає вітер з губ солодкий присмак зойку, І пропливає тінь відбутої доби. Сплітаються думки у дивний візерунок, І тиша до небес відлуннями гука, Загублені слова, осінній подарунок, Складають ланцюжок забутого рядка. мал. Яна Барткевича
Коли на захід ллється лимонад, На тихий клен, стікаючи по кроні; Гливке проміння цідить пополам Крізь листя світ, в якому тінь холоне.. Так в’яже сонце корпус кораблів, Рипучим скрипом палуби та щогли, І пінії кидають швартові, Як небеса, що тягнуть видноколи, В льняне вітрило; так одіта в сукню, Вона прийшла, […]