Дозріває пшениця, Шелестять колоски, А природа художниця, Додала трішки іскорки. Серед поля в обіймах, Золотої пашниці, Загубились волошки, Дивовижно блакитні.
Поезія
10739 posts
«Володар коня дає іншим його приборкати. Я ще бачив, як літописці лишали пропуски у сумнівних місцях. Але в наш час, нажаль, цього не трапляється.» […]
«Книгу хотів дочитати, але раптом У світильнику гніт згас.» (Лу Ю) Хотів запалити світильник У тьмі нинішньої ночі, Хотілось лише дочитати Цю […]
«Прекрасний шлях, але занадто крутий І не досить прямий…» (Су Ші) А ви шукали простих шляхів? Тут, у […]
«Не гідний бути вченим той, Хто думає про сите і спокійне життя.» (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй») Учнів все більшає – вже юрмище, А мудрих все […]
«Мало тих, Ю, хто розуміє, що таке доброчинність.» (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй») Сьогодні в домі вчителя Гостює свята музика: Сліпий музика Люй Чжао На […]
(до абетки Зеленого Гаю літера “П”) У Полінки на платтячку пляма – Так не гоже, – промовила мама. В той же вечір сукенку попрала Й задоволено донці сказала: – Пляття випрала я, пляма зникла. – Дуже шкода, до неї я звикла.
«Чи далека людяність? Ледве я до неї спрямовуюсь, вона до мене приходить.» (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй») Якось Коли ранок був туманним, І його клапті білі і волохаті […]
«Світло спитало у Небуття: – Ви, вчителю, існуєте чи не існуєте? – Але не отримало відповіді…» (Чжуан Цзи) […]
«Хочу там поблукати. Бо великий океан – це те, що не наповнюється, скільки б у нього не вливалося…» (Чжуан Цзи) Рання […]
«Той, хто вранці почув про Шлях, Може ввечері і померти спокійно.» (Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй») Рік був […]
“Чи знайдеться хтось здатний проявити протягом дня людяність? Я не зустрічав людей, яким не вистачало б для цього сил. Може і є такі люди, але я їх не зустрічав.” […]
За ейфорією безмежного щастя, В життя приходить розчарування, У тиші розумієш сенс натяку, Все було вигадано, мрії та сподівання. В людях вбачаєш найкращі риси, Чисті помисли й благородні вчинки, Тільки там, за обрисом, сірі стіни, Де закінчились рожеві мрії дівчинки.
А високі флокси стали всі стіною, Лише червоніють квіточки вгорі, Ніби розмовляють вони із тобою Про те, як чудово нині надворі: Зеленіють трави, достигають вишні, П”янить і дурманить липи диво-цвіт. Флокси як віночки чи букети пишні Так милують влітку вже багато літ. 2020 р.
“Він був кмітливий, любив вчитися і не соромився звертатися за порадою до нижчих, саме тому його і назвали Просвітленим.” (Конфуцій “Лунь Юй” 5.15) Шалений вітер хитав […]
«У жителів півдня є приказка: Хто немає постійності, Той не може стати Навіть шаманом і лікарем! Чудово сказано!» (Конфуцій) Було так темно, Така чорнота панувала […]
«Мені щастить. Люди обов’язково дізнаються про кожну з моїх помилок.» (Конфуцій) Якось вчитель З кількома своїми учнями (Не з юрбою шанувальників, І не з кількома невігласами) Блукав […]
«Народ можна примусити до послуху, Але примусити його до знань неможливо.» (Конфуцій) Вони мандрували Нескінченною дорогою (Від царства до царства – Тільки […]