ІСТОРІЯ ДОЛІ ОЛЕКСАНДРА ФЕДОСЕНКА (1954-2020) 1 Помер мій товариш Довідався я випадково, Немов це поле згарищ, А на землі залізна підкова… І проростає із серця Слово І рветься птахом в небо… 2 Таке враження Смерті, А пам’ять жива і гаряча Розкриває Вічності двері, Коли живим був Саша, Так […]
Поезія
6473 posts
Я промовчу хоч знаю правду І дам себе я обмануть, Невже так важко бути здатним, Щоб ціль правдиво досягнуть? Твої уста шепочуть ніжно Про те як солодко нам жить, Про те, що десь в гаю щоночі Щасливий соловейко спить. Про те, що очі не лукавлять, Про те, що руки не […]
По аллее очень узкой, Идет Ёжик-оптимист. По национальности он русский, Но по жизни пофигист. Шел себе и улыбался, Песни пел и танцевал. Правда сильно он шатался, Потому что рюмки, много брал. Тут навстречу ему Зайчик: “Здарова, Ёжик, как дела?” Ёжик превратился в мячик: “Да так, пока не родила! Всё однако […]
Вересневий ранок лагідно святковий, Літечко пробігло, час іти до школи. Онучці це звично, так було не раз, Іде вона сьогодні вже у восьмий клас. Провести виходжу внучку до воріт І благословляю вчитись так як слід. Раптом – що за диво, що це там за спів? Ластівки щебечуть з висоти дротів! […]
Закружляв листопад, Зчарував зорепад, Ми раділи й сміялись, мов діти. Щастя сильним крилом Обняло й понесло, Що забули про все на світі. Як в казковому сні І тобі, і мені Так довіку хотілося бути. А кохання пісні Й відчуття неземні Нам з тобою і так не забути. 2015 р.
Вже сонце втікає світити На іншому боці планети. Що літу вдалося зростити — втрапляє в осінні тенета. А ранки тепер прохолодні, хоча ще доволі комфортно. Трапляється, примхи погодні історії пишуть курортні. Ще декілька днів та вже осінь, чекає в кутку парасолька. На зміну смачним абрикосам — терпкі мандаринові дольки. Майбутнього […]
Багряна осінь плакала дощами І жовтим листям кидала всібіч! І шепотіла втомлено вустами Чарівні мантри літу віч-на-віч. І клекотіла в небі журавлями, Тумани застилала навкруги. І відпливала вдалеч кораблями У море зим, де холоду сніги.
Людина починається з добра, Із ласки і великої любові, Із батьківської хати і двора, З поваги, що звучить у кожнім слові. Людина починається з добра, З уміння співчувати, захистити. Це зрозуміти всім давно пора, Бо ми прийшли у світ добро творити. Людина починається з добра, Із світла, що серця переповняє. […]
Не засмучуйтесь, осене! Нащо сльози гіркі? Вам ще потім морозами Малювати зірки. Для такої трагічності Це даремні труди: Не придумано вічності Навіть для самоти. Тож не будьте Ви сірою, Не розводьте росу, Я у Вас й досі вірую, І у Вашу красу.
Дякую долі за те, Що мені так в житті пощастило, Що Ви за руку привели І навчили працювати, думати сміливо! Посіяли в моєму серці добро, І справедливістю своєю Навчили розпізнавати зло, Ви підкорили мене своєю красою! Мені ніколи не забути Променистий світ улюблених очей, Бажаю Вам здоровою бути Хочу бачити […]
“Дві години” Дві години чекання, троянди в смітник Марні ці хвилювання, попав ти мужик! Ти потрапив у прірву, собі що створив Ну хіба ти до цього, без неї не жив? Дві години чекання, на марно усе Бо для неї напевне, усе це пусте Ти зустрінеш […]
“Хаотичність” Закоханий, неначе у небо Ця осінь, коли я без тебе Непрошених, чужих листопадів Щорічних, осініх обрядів Закоханим, зовсім не годиться Гіркої, мов солі напитися Захоплених, чужих звинувачень Якбижто, лихих передбачень Не знати би, забути про вічність Ця осінь, для когось трагічність Заплутає, загубить в […]
“Проза…” Чому ти такий сумний? Сумний? Це просто осінь за вікном… Вона одна бентежить моє серце… Але ж вона прекрасна! Золота… Прекрасна? Та що у ній прекрасного? Лиш слякоть й холоднеча… Що сковує груди і розділяє нас з тобою… Розділяє по різних містах, немов континентах. Але ж […]
1 Твоє обличчя на небі, Мій вчителю коханий, Намальовано фарбами Моєї самотньої душі… 2 Твоє обличчя в серці Моєму навіки воскресає І не буде наглої смерті, Коли я тебе кохаю… 3 Я цілую твої вуста, Які пахнуть медом… Ти – золота […]
1 Як сумно, кохана, без Тебе, Немов це блакитне Небо Впало на рожеву Землю І ясну золоту зорю… 2 Як сумно, кохана, без Тебе, Де хвилі здіймає море, Омиваючи Вселенське горе У просторі всевічних небес… *** Київ. Воскресенка. 12 травня 2020 року.
1 Я милуюсь красою Землі З висоти орлиного польоту, Де гранітно-гострі скелі І блакитні озера навпроти… 2 Пропливають мармурові хмари, Долаючи Вічності кордони І співають столітні дуби, Коли жили войовничі анти*… 3 Я милуюсь красою України І горою віків Говерлою… І цей світ […]