На ноті ДО вчорашньої октави Охрипла ніч, відплакавши своє: Чи то дощі її досхочу напували, Чи то громи знічев’я налякали… Втомилась ніч… Світанок настає… Проріже промінь піднебесну тишу, Торкнеться ніжно пальчиком землі – І день нову симфонію напише, І день усі тривоги заколише, Що ніч несла на темному крилі… До-вершено, […]
Поезія
2201 posts
То – поле… Тополі Топтали обніжки… Ладнали мантачки Женці-косарі… І літо злітало В небесність без лишку У гулі бджолинім, піснях колосків… Безмежжя Бентежило Маком-блаватом, Немов гаптувало Липневі поля… І в давніх узорах – Той легіт крилатий, І сонячний усміх, І скрип журавля.. І день, Одягнувши зеленого бриля, Ступає тихенько По […]
Ти танцював зі мною вальс… Здавалося, що час спинився… Сплетіння рук, сплетіння душ У музики легких обіймах. Ти танцював зі мною вальс Єдиний, бажаний, жаданий. Здавалося, спинився час… Торкались душами й тілами… Ти танцював зі мною вальс, Не випускав мене з обіймів. В порожній залі, в пізній час… Це схоже […]
Пишу тобі, далекий адресат, Пишу тобі в якісь незнані далі. І чи чекаєш ти мого листа, Так як душа моя тебе чекає? Не знаю я ще, хто ти і який, З яких доріг прийдеш колись до мене І чи чекаєш нашу зустріч ти, Чи думаєш про ще незнану мене. Пробач, […]
Перегорнув сторінку партитури, Змахнув рукою травень-диригент. Десь вдалині озвались тихо струни, Акордами озвалися громи. По зелених клавішах саду Вдарять краплі дощу, залуна В надвечір’ї весни увертюра Літніх днів урочиста, ясна. Вдарять краплі дощу на стакато І озветься мелодія-трель. Дощ заграє по клавішах саду, Розіллються пасажі й струмки. Пахне вечір грозою […]
Прийди до мене, поки сад зелений. Тебе зустріну, ніжно обійму, Запрошу в дім, закрию тихо двері, Весь вечір із тобою проведу. Налию чаю, чорний з бергамотом, Напроти тебе сяду в тишині. Хай за вікном шумить дощами осінь, Та затишно буде тобі й мені. Я розповім тобі про давній спогад, Про […]
Я – сонях, що виріс в асфальтній шпарці, І спрагло завжди шукав роси вранці… І був самотнім, однак не сумним, Він для цього асфальту був щастям, Єдиним! Однииииииим! Як для місяця зірка пОсеред темної ночі… Він заплющував свої чорні очі-зернини Й засинав так щоднини, Похнюпивши свої жовті вії… Зранку вітер […]
Тиша недописаних листів, Ноти недоспіваних мелодій, Тихе соло на одній струні, Не сказані слова, Не зіграні акорди… Плаче дощ, шепоче про печаль, Надвечірня тиша догорає. Чути за стіною десь рояль, Може, він любов мою зіграє… Відчай ігнорованих зізнань, Плутанина спогадів і поглядів. Надвечірнє місто завмира… Станції Прощань, алеї Спогадів… Плаче […]
soul inside out 8 цьв 2017 о 17:49 Розлились весняні акварелі, Ніби снігом замело сади… Пісня невідомих менестрелей Проникає в глибини душі. Надвечір’я місто огортає, Чути в далині вечірній дзвін. Спогади у серці оживають, Ніби недоспівані пісні . В білім вальсі розцвітають вишні Крапельки недавнього дощу Струшують вони з своїх […]
Немає у журавки журавля Важка недоля крила обпалила. Для неї не настане більш весна І вже не вабить небо синє-синє. Кружляє сіра птаха над селом І вже не бути більш її у парі, Бо обірвавсь політ у журавля, Вже не полинуть разом попід хмари. А край села живе стара вдова […]
Так хочеться в село, там де світанки, Роса на травах, квіти і джмелі… Де білі накрохмалені фіранки, Де рушником накритий теплий хліб. Там, де поля у маках і волошках, Де в’ється річка між зелених трав… Де у світлиці тиха прохолода І клен зелений в вікна загляда… Де пахне вечір м’ятою […]
Цілуй мене гарячими губами з квітучою весною у душі Наповнимо вином свої бокали із ніжним ароматом пелюстків. Хай буде вечір, світлі зорі сяють, а ми з тобою сидимо удвох Нам серенади цвіркунці співають в садочку соловейко тьох,і тьох. Ходім до річки там верба схилилась милується красою у воді […]
О слово рідне,скарб скарбів мені ріднішого немає. У тобі:щастя,радість,спів, у тобі воля процвітає. Нехай гримить могутній грім, хай сонце ясне засіяє. В устах майбутніх поколінь хай слово ріднеє лунає. Бо ми пролили піт і кров, віки боролися за тебе. Уклавши ніжність і любов всю велич послану із Неба. […]
Я квітами уздвовж дороги ляжу, я зіркою до ніг твоїх впаду Розіб’ю скелі ніжним водоспадом вогненно із любов’ю обійму. Я восени впаду барвистим листям, весною яблунево зацвіту Нехай із заздрістю нам дивляться в обличчя я буду вірним, і не відпущу. Бо надто довго був я мореплавцем шукав у […]
Для тебе досі я іще “мала”. Хоча вже за плечима тридцять з гаком. Бо ти привив те миле відчуття, Коли життя наповну і зі смаком. Коли трава навколо вище неба. Де захід сонця особливий кожен день. Тоді здається, що нічого більш не треба, Щоб ти і я…. щоб я і […]
Моя родино! Всю любов і шану Тобі одній дарую в цім житті! Я у негоду оберегом стану,… Не пошкодую ніжних почуттів! Моя родино! За твою підтримку Готова поклонитися доземно: За теплоту, яку даруєш взимку, За щире слово, що звучить щоденно! Моя родино! Пам’ятаю пісню, І дотик рук, і кожного плече, […]
Нехай в цей день життя солодким буде! Нехай радіють діти і дорослі! Гурман про нього зовсім не забуде,… Куштуючи відкрито і наосліп! Нехай в цей день все буде особливим: Активність шоколадна й навіть сон, Щоб кожен був хоч трішечки щасливим, Потрапивши з десертами в полон! Нехай в цей день забудуться […]
ЖИТТЯ Я сказав до душі, пробудись, Досить скиглить уже – посміхнись, Посміхнись і полинь в небеса, Глянь, довкола вирує життя. Бачиш сонця промінчик-пустун, Поміж листя на землю ковзнув. Зачепився за краплю на мить і вона наче срібло блистить. А на гілці в гнізді пташеня, Дзьоб відкрило – батьків вигляда. Кошенятко […]
РАНОК Промінчик від сонця ласкавий, Несміло фіранку пробив, І всівшись на чуб кучерявий, Синочка зі сну розбудив. Поглянув він сонно в віконце Розплющивши очі на мить, Побачив там лагідне сонце І неба ласкаву блакить. Шуруючи заспані очі, В душі ще десь бачачи сни. з обіймів він вирвався ночі, Пташині почув […]
«Поезія» Поезія не завжди свято Поезія це крик душі.. Коли збереться вже забагато І в мить проллється немов дощі… Коли на серці мов урагани Вирують бурі, в твоїй душі Щораз тривожать смертельні рани Й не допоможуть тобі плащі… Вона змалює все на папері Журбу дістане, з самих глибин Коли […]
Проводжає мама сина на війну. Душу розриває і собі й йому Тихими сльозами, що із серця йдуть… Слів немає в мами, скроні аж гудуть, Бо не знає мама і ніхто не зна: Чи надовго буде клята ця війна, Чи вже скоро діти додому прийдуть? А хто зна чи прийдуть, чи […]
День вдихає свіжість вечорову, Відганяє втому і жагу. Приголубить нічку чорноброву, Й зникне в травах втамувать снагу. Вранці прийде з росами рясними, Побреде на луки і в поля, А в прощанні з зорями ясними, Місяцю всміхнеться звіддаля. Зійде сонце – він у сад загляне, Пустить бісик вишніі нашвидку. Полудень із […]
(Соціальна гумореска) «Пасічник Петро» Захотів Петро завести бджіл, купив він маску й димаря А потім ще йому сусід, за пляшку добру дав роя Приніс Петро крилатих мух, та раптом ніс його опух Одна все ж вибралась з відра, й Петра у ніс таки втяла І біг […]
Червневий ранок розсипа Гарячі роси, Шовкові хвилі стиглих трав Лягли в покоси. Стихає пісня цвіркунів Чомусь зарано, Лиш чутно щебетет солов’я – Легке сопрано. Іду у луки на зорі – Вдихаю вільно, Так легко вітер пробіга Й танцює стильно. Гуде на квіточці бджола – Пилок збирає, А перепілка у житах […]
«Пророчі слова» Так часто згадую Кузьму У пам’яті гортаю Усі життєві сторінки Які не забуваю… Пригадую його слова Правдиві і пророчі Та смерть нещадна і страшна Закрила йому очі… Пісні затерті до дірок Я знав нових не буде А він десь там поміж зірок Співати […]
Бывает ярко мир подсвечен, отмечен линиею берегов, будто таким он будет вечно, но изменяется он вновь. Весна пришла и мерно дышит у берегов спокойная волна, как будто бы весна колышет, мир просыпается от сна. Уже щебечут дружно птицы и белых туч на небе лёт, иссиня-ласковое небо, весна ускорила […]
Сияет солнечное небо, цветам во травах расцветать, взрывались почки на деревьях и станут листья вырастать. Белы в лесочке анемоны, под ветром им головками качать, ковром весенним ранним землю в лесу и роще украшать. За миг короткий расцветает цветами, травами земля, над нею – солнечное небо, вдали сверкают купола. […]
Видовищ бачила немало, у відомстві Феміди – новина, а тепер розглядати позов, німфа указ суд розглядав. Феміда – величава пані, завжди невидима стоїть, зав’язані у неї очі, такий лиш на роботі вид. Робоча це така одежа: в хітоні з вагами стоять, насправді, це – весела пані, і не […]
Уже малює сонце тіні і так відмітить височінь, заполонили хмари небо, на озеро кидають тінь. Дрібними мерехтить хвилями, дзеркалить тонкі лінії беріз, осик над глинистими берегами, у верб густих багато кіс. Вербиці вже світло-зелені: на них – китиці і листки, хитає вітерець під небом, у воду зронять три […]
Котичок ходив, ніченьку водив, а у тої нічки – веселкові стрічки. Дощик був грозою, весна – дощовою, а він припинився, в стрічки нарядився. Вечорок ошатний, зеленіють красно трава і листочки, стебла і квіточки. Місяченько світить і зіроньки-квіти, квіти на землі з дощиком росли. Котик йде у хату, снів веде багато, […]