Поезія
7692 posts
Приморозив щічки калині червоній Сонячний зимовий день такий чудовий. Ягідки солодкі калинові стали І птахи охоче ними смакували. Лягають сніжинки тихо на стежину, Яка веде лісом до тії калини, Вітерець легенько вітами гойдає, Калиноньці пісню про любов співає. 2021 р.
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/yak-chasto-zgaduyetsya-lito/ Кіото парк, а вже і грудень, застрягло листячко сухе, покручене неначе штрудель, соснина радісно прийме. Наче на ниточках намисто морквяно-жовте на гілках, їх вітерець гойдає тихо і залишає на голках. Соснину прикрасили і березу, і залишки дрібні трави, уранці памороззю укриває, фарбує у морозні кольори. […]
Мы говорим, что ложь – это гнусно, там где она, нет доверия… пусто. А если добро, вдруг, стало превратно? Может ли быть от него приятно? Кто-то придумал, что есть “ложь во благо”, но в чистые помыслы вериться слабо! Лесть не украсит твои недостатки, вранье не изменит дурные повадки. Господи! Люди, […]
Вже скоро прийде весна, Прокинеться обласкана земля, Тепло її зігріє ніжністю, Вітерець повіє свіжістю. Повсюди жовтенькі кульбабки, Постелять доріжки, немов килимки, А бджілки дружненько на квітках, Зберуть нектар у відерця свої. У відкрите вікно на світанку, Заспівають пташки пісні голосні, Бузок свій запах тонкий, Розвіє неначе парфум дорогий. 22.01.2021
О солнце, свет очей моих, Мерцание звезды далекой, Молитва и души моей ты грезы, Весенний шум листвы березы Цветов сирени запах свежий, Роса травы – серебряные слезы. Мой ангел нежный, дорогой, Ты послан Богом мне в награду, Моя ты радость и отрада, Мой долгожданный счастья миг- Мой сын.
Понеси мене, вітре удачі Через ріки, долини, поля, Де співають й сміються, не плачуть, Може з щастям зустрінуся я? Ти світи мені, радості сонце Влітку та восени й навесні. А журбу та невдачу і розбрат, Наче пил змиють зливи рясні. Зимонько, біди всі снігом білим Притруси, а ще зло заморозь. […]
А вечір був мов писаний у Книзі, В якій казалось, що усе мине, На обрії сиділи хмари сизі, Пришестя виглядаючи нічне. Зірок у небі вже було чимало, Якесь у серці тануло ім’я, Й мені минало, все мені минало: І видане, і віддане, і я.
Выпьем счастья до дна, Потом снова нальём, Где на жилах душа, Разберутся вдвоём, Настоялась любовь, Горьким зельем разлука, Стали звёзды бледней, От назойливых скука, И размашистый вальс, Превращается в марш, Когда чувства большие, Переписаны в фарс, По желанию боль, За ошибки печаль, И соврёт мотылёк, Что не знает фонарь, Нет […]
1 У трамвованому світі- Трамвовані люди, Металевих конструкцій Ржавіючі каркаси… 2 Міста божевільні – Залізо і люди, Закони свавільні Творять паскуди… 3 Закони корупції, Жиріють олігархи… У світі проституції Чорні дахи… 4 Світ трамвований, Чума і голод, А хто інфікований Тримає молот… 5 Світ конаючий Вбиває людей, А хто буде […]
Комусь лунає коляда, Комусь свистять гармати, Хтось славить Божеє Дитя, Хтось плаче за солдатом. Хтось славить світлеє Різдво, Сміється й колядує, А мати жде своє дитя Давно вже* го не чує. Свистіли кулі, били “гради”, І міни небо озаряли, Старенька мати на колінах, За сина Господа благала. Хтось славить Бога […]
Я сонечком до тебе посміхнусь. Лишень здається, ніби ми далеко. Ні долі, ні печалі не здаюсь, Хоч іноді бува нелегко. Уже давно минулось, що було, Забулось те, що більше не важливо. А сонце в серці ще не відцвіло, Тому що я завжди Щаслива.
Чи близько буду, чи далеко, Лечу до тебе, мов лелека, Батьківська земле, отчий краю, Як тільки вільну днину маю. Воду долонями черпаю Із джерела, що в лісі скраю, Наснаги й сили набираюсь, Душа ж моя відпочиває. П”янію, як вдихну повітря, Мене осяє радість світла, Стає так легко та приємно, Рідній […]
. . ОДНОГО ДНЯ, НА НОВИЙ РІК СТАРИЙ… . .Одного дня чудової Зими . .Я вирушила в мандри по містечку, . .Із внучкою та донькою і ми – . .Раділи людям всім своїм сердечком. . .Ось тут квітковий любий магазин, . .Де УКРАЇНОЮ […]
Коли починає до серця звертатись, невблаганна сурова душа, Хочеш вірно на ньому поклястись, як прозорі твої почуття. Коли в світі усе через натиск, там зосталась надія одна. Може, пізно уже рятуватись, опуститись до самого дна? Коли б достовірно дізнатись, ще рятують прості почуття? Якщо – ні… пропоную всім здатись, сенс […]
Мой вечный морфин. Извини за обиды и грусть, И прости за серые дни, Извини что тобою держусь, Да за лень, что грозит впереди. * * * Я люблю твою веру в меня, И не злюсь за любовь вопреки, Ты не видишь засова во мне, Всё давая шанс на грехи. * […]