До фінішу вже липень наближається, За час пробігу він багато встиг: Овес у вуса довгі усміхається, А із пшениці вже спекли пиріг. Вишень та черешень повнющі кошики Дбайливим господиням залишив І вже сідлає буйних своїх коників І мчить кудись, серпень прийде сюди. В нього теж непочатий край роботи: Рум”янить щічки […]
Ніжна у́смішка те́пла і щира,Ніби сонце яскраве надвечір,Часто мила такою ти снишся,Світлий образ, зоріє у темінь. Вийду з пекла цього, напророчу,Наше літо у вічній любові,Тут у полі зірвав я волошку,Милі очі згадав… їх бездонність. Знову вибух…зловісна враз тиша…Ма́буть, вижив… і лікар щось каже,Ніжна усмішка тепла і щира,Погляд любий… О Боже, […]
Домашній підступний мисливець,Спіймав невеличку синичку,У пташки поранене крильце,Хіба я дозволю загинуть? Берусь до роботи завзято,Моє зрозуміле завдання,Геть котик, не можна до хати!Заллю ось ще йодом, тримайся. Зернятка підкину, є фрукти,Отут відпочинь у хустині…Триденні тяжкі процедури,Відтак з’ясувались шкідливі. На ранок дивлюся вже пізно,Її відпускати на волю…Взялась рятувати, навіщо?Щоб стрілась вона із […]
Багато мудрості не треба Вину всю скласти на сусіда Та споглядать собі із боку Що натворив, твою роботу. Згоріла хата у сусіда, Тобі ж до того нема діла, Тебе біда та обминула, То й добре. Решта все забулось. Про що тебе не запитають, Одна лиш відповідь;” Не знаю”. У тебе […]
«Приготую для тебе золоту колісницю…» («Про того, хто бачив усе» з вавилонського епосу) Місто, в якому цвіте енотера,Нагадує лаковану віолончель:Граки-музики і коти диригенти(Добре, хоч не хвостаті директориУрбаністичної директорії вулиць)Готують музичну виставу – елегіюМені – глядачу, читачу й слухачу.А я то думав, що все бачив,Мислив, що слухав одкровення Гекати,Піднімаючись сходами зикурату […]
Загляну в дзеркало своєї душі І подумки вертаюся в минуле. Я бачу в ньому, цьому дзеркалі, Усе життя моє прожите. Там бачу я не тільки своє тіло Я бачу душу свою у ньому. Любов в очах, усмішка щира – І відпечаток болю й втому. Я бачу кожен крок […]
А ті стежки, де бігало дитинство, Чагарниками заросли давно, Літає там лиш хуліган-вітрисько І спогадами стука у вікно. Немає із суницями галяви, Там зеленіють сосни молоді Та перешіптуються верби кучеряві, Що вже не можна й вмитись у воді. Ставок же теж заріс і замулився Та жаби кумкають, а були ж […]
Мені весна подарувала Великий пролісків букет, Пісень пташиних теж немало, Високий творчим крилам злет. Я вдячна їй за те натхнення, Яке джерельцем струменить. У творчих пошуках щоденно Моя душа. Прекрасну мить Я відчувать не перестану Та помічать красу весни,Співатиму ж бо їй осанну, Іскра таланту хай горить. Хочеться вірить – […]
Шукаю фарби:Цей сірий світ сумний розмалюватиНаче б то він розмальовка дитяча,а не вигадка божевільного деміурга.Шукаю фарби:Жовті кульбаби у мій старий садПрийшли дивувати волохатихМарногудів крилатого травня,А я все шукаю фарби –Може я не помітив, може просто забув,Що діти Сонця ось вони – під ногами,А може то просто маревоМоєї уяви хворої?Шукаю фарби:Так […]
Володимир – це світу володар, То ж День Ангела нині у вас. Побажаєм міцного здоров”я Й неба мирного над усіма. Настрій хай не псує вам нічого І ніхто. Тепло буде в душі. Володимирам щастя земного, Щоби радісна кожная мить. 2022 р.
Викотилося поволі Сонце ліньки, Безхмарним чистим небом попливло, Бо розбудив його Світанок синій, То ж позіхнуло сонне. Та тепло Усе ж послало разом з Промінцями, Які стрибали Зайчиками скрізь. Дерева, Квіти й Трави зігрівали, Які замерзли трішечки за ніч. 2022 р.
Як зозуленька кує лиш до Івана, То значить осінь буде та й погана. А коли ку-ку чути аж до Петра, Чекай погожу осінь, довгу й теплу. Так у народі кажуть іще здавна. Давайте перевірим чи це правда. Після Купальських свят її не чути Щось нинішнього літа.Може бути, Що восени дощитиме […]
Є країна чудова – Дитинством зоветься, Ти уже не потрапиш до неї ніколи. Та хіба що думками чи в сні озоветься Безтурботного часу луна або спомин. Велетенськими були дуби та ялини І черешні смачнющі в саду у сусіда. Як же хочеться іноді хоч на хвилину Заглянути туди і босоніж побігать. […]
А високі флокси стали всі стіною, Лише червоніють квіточки вгорі, Ніби розмовляють вони із тобою Про те, як чудово нині надворі. Зеленіють трави, достигають вишні,П”янить і дурманить липи диво-цвіт. Флокси як віночки чи букети пишні Так милують влітку вже багато літ. 2020 р.
А заримовані рядки – Поезія не завжди І разом прожиті роки – Не всі назвуть це щастям. Гарні облесливі слова – То не усі правдиві, Брехня ж солодкою бува І вірять їй, на диво. Не люблять правди всі, на жаль, Гірка вона частенько, Не знать яка душа чужа Чи щира, […]
Коли гаснуть вранці зорі,Ляжуть роси там надворі На густі шовкові трави, Що зелені та яскраві. А як сонце ясне зійде, Промінцями їх зігріє, Заблищать краплини-роси,Задзвенять, мов струни коси. І рядами вже покоси, Це ж бо літо сіно косить. 2017 р.
А сонце пензлем золотим Малює все в такий же колір: Пшеничні й житні колоски, Дині та стиглі помідори. І яблук круглії боки, Солодких груш та винограду. Усе здається золотим У полі, в лізі й біля саду. Багата кольором таким В цю пору майже кожна квітка. Зовуть недарма золотим Щедре барвисте […]
10 серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполювати: слимаків, ягоди, гриби, личинок деревних жуків. Не дивлячись на […]