А заримовані рядки – Поезія не завжди І разом прожиті роки – Не всі назвуть це щастям. Гарні облесливі слова – То не усі правдиві, Брехня ж солодкою бува І вірять їй, на диво. Не люблять правди всі, на жаль, Гірка вона частенько, Не знать яка душа чужа Чи щира, […]
Коли гаснуть вранці зорі,Ляжуть роси там надворі На густі шовкові трави, Що зелені та яскраві. А як сонце ясне зійде, Промінцями їх зігріє, Заблищать краплини-роси,Задзвенять, мов струни коси. І рядами вже покоси, Це ж бо літо сіно косить. 2017 р.
А сонце пензлем золотим Малює все в такий же колір: Пшеничні й житні колоски, Дині та стиглі помідори. І яблук круглії боки, Солодких груш та винограду. Усе здається золотим У полі, в лізі й біля саду. Багата кольором таким В цю пору майже кожна квітка. Зовуть недарма золотим Щедре барвисте […]
10 серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполювати: слимаків, ягоди, гриби, личинок деревних жуків. Не дивлячись на […]
В болоті жаби; ква-ква-ква, Горить москва, горить москва. І зажурився фюрер-путін; -Ой, що ж це буде, що ж це буде? З болота чується; ква-ква, Дощенту вигорить москва. 2026 р.
Осокою й очеретом Луг заріс широкий, Дика м”ята пахне терпко, А ще синьоока Малесенька незабудка На стеблі високім,Її крихітні пелюстки У небо високе Вдивляються літнім ранком, Немов у люстерко, Згори сонце посилає Промінчики теплі, Які бавляться-стрибають,Наче малі діти,Трави й квіти зігрівають. Як тут не радіти? 2023 р.
Кожна людина – коваль свого щастя, Так кажуть в народі, погоджуюсь з цим. Якщо досягти чогось комусь вдасться – Це ним заплановано, більше ніким. Коли ж хтось руки чомусь опускає, Не прагне іти все вперед і вперед, То щастя і справді він так й не зазнає,Полин загірчить у душі, а […]
У вишиваних сорочках Хтось кружля біля ставочка В хороводі у танку. По воді пливуть віночки, Теплі хвилечки хлюпочуть Та ще й пісеньку дзвінку Хтось співає так чудово, Ватра запалала знову, Сліпне темрява нічна. І горить вогонь до рання У Купальську ніч кохання, Яка доленьки єдна. 2020 р.
Половіють жита молоді, Вкрився золотом колос пшеничний На землі українській святій, Лине жайвора вранішня пісня. Її чує щодня хлібороб, Йому з нею працюється краще, Витирає спітніле чоло, А душа переповнена щастям. Бо на славу удався врожай,Увінчається труд короваєм. А ти, жайворе-пташко співай,Нехай серце вона звеселяє. 2021 р.
Запахло поле свіжістю дощу, Під сонечком весняним спину гріє. Тобі я, поле радісно кричу, Ти ж моя доля і життя й надія. Мій прадід тут трудився увесь вік, Дідусь землицю пестив, мов дитятко, А батько ще малим босоніж біг, Ніс татусю обід у двох горнятках. Люблю і я просторий хлібний […]
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґодо його ніхто ніколи не чекав. Він приходив несподівано, […]
Червень прийшов до нас у гості, Липень далеко ще в дорозі. Стара сорока молодій Розповіда неспокій свій: -Скільки живу, ще не видала, Щоб в червні липа зацвітала,Цей ранній цвіт не до добра, На все ж бо є своя пора. Тепер усе переплелося, Все переплуталось й злилося. Де ще весна, а […]
У день сонцестояння,Коли Сонце дивувалось і завмиралоСпоглядаючи людей і коней,Ясени та просо,І синиці й вивільгиСлавили буяння зела,Вчитель Досконалий з Північних МурівЗапитав музику Жовтої Істини:– Раніше народжений!Ви грали мелодію «Світанок»На березі озера Дун Тін.Я слухав їїІ наповним мою душу страх,Потім розчинився я в недіянні,Потім охопило мене сум’яття.Схвильований, я сповнився мовчаннямІ не […]
Вусаті норовисті кентавриДегустують стиглі яблукаВ саду патріарха Ноя:У дітей Нефели був свій плітІ свій нечемний човен*Зроблений з бамбукових стовбурів.Вони полюбляли кислі істини,А Ной цінував хмільне і солодке,Бо життя – це джерело втіхи**,Але про це ще ніхто не знавУ світі, що був омитийІ отримав чергову молодість.Навіть борода патріарха Ноя –Човняра та […]
Золотим промінчиком лоскоче, Щиро усміхається тобі Ясне-ясне, тепле-тепле сонце, Що високо в небі голубім. Ніби каже: ” Швидше прокидайся, Бо чекає так багато справ, Виконати їх ти намагайся”. Ось за ними й вечір вже застав. А як сонце скотиться за обрій,То зручніше вмощуйся й лягай, Випливе з-за хмари місяць повний,Щоби […]
Загубилась незабудка Серед буйних трав, Закувала зозуленька, Соловей співав. Літечко, ласкаве літо – Золота пора, Кличе нас в свої обійми, Ягоди збира. 2015 р.
А край лісу біленька хатина стоїть, Похилилась, давно в ній ніхто не живе, Вікна дивляться смутком у білий світ, В димарі лише вітер в дуду виграє. Пам”ятає цей двір дітвори щирий сміх Та господарів рук працьовитих тепло І пахучого сіна маленький стіжок Ніби кликав до себе струнких диких кіз. А […]
Любов навіщо берегти у скрині?Вона приходить, як новий світанок,Обійме простір і у сяйві зблисків,Витає дивним білокрилим птахом. Любов це сонця промінець, не стримуй,Тепло так злагідно торкнеться серця,І знову усмішка осяє днину,Відчуєш ніжності потік… й блаженства. Любов приносить благодатний спокій,Дарунок приязний прийняти варто,Коли утишиться порив емоцій…Мов пледом душу укриває янгол.