Мов весна завітала в віхолу, Не спитавши прийшло кохання, Вона зовсім не очікувала, Тільки доля знала, звичайно. Почуття огорнуло крилами, Та й заколисало, зігріло, Ніби все небесними силами, Лиш їй готувалось уміло. Заблукала десь там у Всесвіті, Така вже закохана жінка, Недосяжні в минулому мрії, Тепер і збуваються стрімко.