Запах духмяного бузку вдихаю,Весни подія зігріває втішно,Коли згадаю, то душею млію,Тоді кохали неймовірно ніжно. Доля осипала першим почуттям,Вітерцем легким витала в юності,Бігало за мною щастя по п’ятах,Відбивалося в радісній усмішці. Кохання пізнати, то крила мати,Метелики летять прямо на квіти,Напевно бузок відає таємним,Та в молодості це не зрозуміти.