Не спішно зореньці сказати хочу,Мені б заснути, солоденько в тиші,Тож грішне, темряві віддати прошу,Лишиться праведне, тепер однині. Дитям би спала, у колисці ніби,Думки втікали, безупинне дійство,І чути пташечку, мов Райські співи,Легкий вітрець, заколихав магічно. Побачу щойно я себе маленьку,Землі босоніж доторкнуся ніжно,Трава неначе килимок у весну,І квіти сяють зорянистим цвітом.