Вже сиві роси вплелись у коси, А їх кохання живе і досі: “Як вам вдалося життя прожити, І те, що в серці, не розгубити?” “Ми – з покоління, яке роками Те, що ламалось, не викидали: Ремонтувати усе, латали, Завжди мирились, завжди ладнали. Щоб не тікало тепло із хати, Навчитись треба […]
Без категорії
843 posts
Він розділив свій випадок на ризик, І звів рівняння до нуля, Додавши всі системи метафізик, І бог, і слово, і зола, Овал планет, любов її очей, Помножив слово «ти», на крик «моя!» І знав, що погляд сонця обпече, Що погляд той була його земля.
Бреде повз нас сумний, безкровний лицар, Об землю б’ється отупілий меч, Примарилось йому одне обличчя, Подібне до примар його предтеч. Ця Дама давня бранка менестрелів, Трувер її оспівував красу, Дарма, що більше за солодкі трелі, Спізнати не доводилось йому. Гряде в старих, розбитих обладунках, Прекрасна Дама зникла, як на зло, […]
Хто в порухах твоїх любов застане, А в погляді розвідавши жагу, Зчитає сон, що в серце проникає, І важить більше, за його вагу. Чи зважиш ти, хто з поглядом навпроти? З твоїх очей причасником зійшов, І в порухах, що снять круговороти, Засвідчить чемно віддану любов. Та хто ж вдихне його […]
Ти розпустиш своє волосся, В день, що згубить усі метафори, І настане – нічого кращого, Як розбити античні амфори. І настане – нічого більшого, І нічого за подих вічності, В безмовному стані зречення, Від духу мистецтва античності. Від слова і рими – стриманий, Твоїм розхвильований поступом, Як світлом так тінями […]
Хто вона? Звідки… Душа, що виникла, Неповторної жінки – душа. Невагома, в повітці грудної клітки, Тіло твоє знайшла. Повіки! Очі… Розвіюють вигадку, Знаками сполох б’ють, Дивляться так, наче в жодному випадку, Серце не розіб’ють. Шепотом? Христя… Розхристана іменем, Розіп’ята мовчанням із уст…т-с-с, Серце навіки тим літерам віддане, Що терпкість душі […]
О моя люба, тривожна, в самотність закохана панно, Доторкнутись до сонця не можна, надія на фортепіано; Надія на музику слова, на струни, на клавіши, повсть, і На те, що в твоїх обіймах, розпочнеться нарешті повість. Повість сонця в очах розмови, повість вашої милості панно, О тільки б в якомусь слові […]
Закрутилося колесо вперше, вперше жертву по стежці розтерши. Починаючи хресну колію до прогресу, покотилося колесо вперше. У зіницях відбилось багаття першоіскрою вогнепричастя. Інквізиція через нерозкаяну єресь погасила в зіницях багаття. Вже не порох китайський, а “бебі” просвистало в японському небі. Мить — і в білу хмарину розчинилась людина бід грибочком […]
Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок, знову наче вперше. хоч місяць небом мандри не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь — хрупкий, сором’язливий і тендітний… В чеканні чуда у порі досвітній мовчать ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння […]
Велична байдужість І часу і світу Й тебе знищить друже Прийшли ми тут тліти З печаллю за руки В дитячих надіях Реальність – це мука Нічого не вдієш
А ти телефонуй… Коли тобі сумно Коли ж зовсім нудно Коли журба тебе полонила Коли кохання подарувало крила Коли від болю мову відібрало Я тобі розкажу як тебе мені бракувало. А ти пиши.. Коли серце твоє ребра ламає Коли здається, що порятунку немає Коли сили покинуть Коли спогади з дитинства […]
Щоднини ми все більше занурюємось у коронавірусну статистику, а у цьому хвилюванні та постійному балансуванні між усілякої якості інформаційним потоком, насправді, вивіряємо себе на адекватність, мудрість, віру, силу, виваженість, здатність діяти самостійно і в команді та, зрештою, захищати себе і ближніх. Разом із тим, ми, навіть не усвідомлюючи того, стаємо […]
Я нічого не чую, нічого не… У натовпі хворих людей, Похилилась голова, не видно очей… Дуже голосно, сум днів і ночей, У натовпі…хворих…В думках? Думках, що зникають у строках, Думках, що виростають у страх. Сьогодні моя любов – самота Моя любов безхатько, сирота. Кимось люто гнана, А мною любо бажана. […]
У душі спалахнуло повстання. Я відчула жорстокість кохання. Повстали клітини любові, До запеклого бою готові. Не витерпів мозок навали, Образами стали похвали, Які я тоді цінувала І губи брехні цілувала. Не витримав мозок облоги І виконав їхні вимоги, Звільнивши мене від страждання. В’язницею було кохання, Яку після того закрили, Ув’язнених […]
Розбите серце не болить. В одну трагічну мить Все зупинилося, Життя змінилося, Але, здається, Серце знову так б’ється. Думала я в глибині душі: Дотла згоріли почуття старі. Та світ такий, таке життя! Вертаються давно забуті наші почуття. Здається, повертаємось в той час, Коли всі були, жили раділи лиш для нас. […]