Взяла палітру в руки осінь Фарбує тихо навкруги, Відтінить неба темну просинь Й багрянцем вкриє береги. Розчеше липам коси – віти, Вплете стрічки з яскравих барв, І жовтень зможе порадіти Під звуки сонячних октав. Вона окликне гордовито Яскраві парки і сади, Й погляне в сутінки розмито, Щоб старти вересня сліди. […]
Без категорії
499 posts
Ти знаєш моє місто,так багато хочеться сказати, Про те,як сильно я тебе люблю, Ти тільки не дозволь нам сумувати, Ти квітни,бо твоїми барвами живу , В воді твоїй я сили набираюсь, У квітах набираюся краси, А краєвидами твоїми я пишаюсь, А мріями твоїми я живу. Тобою можна вічно любуватись, І […]
В моєму серці знову чую –мій Нетішин, Та серденько на мить вже завмира, Воно талантами своїми завжди тішить. Та разом з містом і душа моя співа. У нас проходять різні квести,ігри Так весело у нас кожного дня. Концерти,феєрверки та кіно, Піснями Зорепад завжди нас тішить. А шарм любові додає в […]
Вели коня старого на забій крізь ранній сон байдужого села. Цвіла ще памороззю ковила над путівцем, що вів на водопій. Не порошив іще замерзлий шлях, ще промінь пробивався крізь туман. День у село заходив крадькома, ступаючи нечутно по полях. Хвилини-кроки кованих копит стискали тишу обручем тривог. Буденно починався епілог по-зимньому […]
Ще тліє день на попелищі неба, На друзки б’ється сонячна таріль. Висвічують дерев похилі ребра, І огортає тиша звідусіль. Цвіркун зміняв свою бентежну скрипку На довгий шалик, Вкутався, Мовчить… І довгі тіні зазирнули в шибку Лише на мить, Таку тривожну мить – На сповідь ночі у густій сутАні… А ранок […]
Прийшла Осінь – Проста і незвична… Прийшла Осінь – Легка, поетична, Голосіївська, Болдинська осінь… Коли неба замріяна просинь Зазирає в закохані очі, Ніби щось повідомити хоче. І приємно – До болю, До щему, Що ще сонце у серці твоєму, Коли листя жовтаве кружляє, Коли бабине літо літає І непрохано пада […]
Дитинство до пам’яті знов підкрадається, Шукає притулку десь там, у думках. І хочеш – не хочеш, туди повертаєшся, Де сонячні ранки пробудить туман. По – іншому світ і людей я сприймала, Когось так любила, когось берегла. Воно ж промайнуло, вуаллю накрило, І вже зовсім інше у мене в думках. […]
Уже вітри дощами задзвеніли, Жовтаве листя тихо шелестить. І павучок старенький упівсили Плете свою, таку химерну сіть. То бухне в ноги жолудем-каштаном, Покотиться, з бруківки заверне… Приходить осінь. І завжди – та сама, Що так п’янить, дивуючи, мене. І в тому шумі, шелесті шовковім Замруть на струнах срібного дощу Далекі […]
Осінь пише листи: золотаві, багряночервоні- І журавликом шле у далекі, незнані світи. І, здається, нема ні спочинку у неї, ні втоми, Щоб списати усе, що хотілося розповісти… І кружляють листи: хто у вальсі, а хто – краков’яка, У параднім бароко чи, може, під сонячний блюз… Поспішає поштар, той невтомний вітрисько-друзяка, […]
Уплівши нитку бабиного літа У сонячні тоненькі дрібушки, Блукає світом боса кармеліта, Під ноги людям сипле мідяки. Граційно-горда, наче донька Креза, Так щедро розсипає по землі, Що золотом видзвонюють берези І завмирають в небі журавлі… А ще – дими роздмухує ночами, Розносить запах глиці і трави… І відсилає дивні телеграми […]
Я зустрінусь з літом десь у полі, Де вітри гуляють в самоті. Виллю сум з душі на видноколі, Й попрощаюсь з ним у гіркоті. Розкажу, як зустрічала ранки, Милувалась росами й дощем, Й на зорі,оспівані світанки, Проводжала в сутінки з плачем. Розповім про квіти й буйні трави, І магічний голос […]
На канікули в село Мати сина споряджає: Три футболки,кілька шортів У рюкзак йому складає. – Не забудь айфон узяти,- Мати сину все торочить, – А то будеш нудьгувати Й бабу з дідом заморочиш. Баба рада – внук приїхав, Все сусідам вихваляє, Хлопець біга без угаву Інтернет усе шукає. То залізе […]
Втомившись від сонця, і світла, і неба, Зітхнула спокійно: а може, так треба, Щоб листям яскравим весь світ звеселяти, Щоб пісеньку вітру щоранку співати… А часом заплакати гірко дощами Про те, що минає між нами і з нами… І вже не забути легкі, мелодійні, Приємні, як спомин, Осінні обійми..
Розсипав ранок росяне намисто В безмежжя трав, У буйносвіт лісів. Прокинувсь гриб під золотавим листям І привітався під пташиний спів. Іще дуби замріяно дрімали, Плів павучок мереживо між віт… У росах трави тихо посміхались І світу слали свій палкий привіт… Осінній день… Осінній… Вересневий… Пора краси, і злота, і вогню, […]
Лицо из фарфора. Глаза из стекла. Хорошо постарались твои мастера. Получилась красива. И очень смела. Держат руки твои веера. Одежда из шёлка. Маникюр на ногтях. Прекрасна и только. Радуешь глаз. Загадку творит вуаль на глазах И шею украшает драгоценный алмаз. Красива осанка. Кружева в рукавах. И мертвая ты, как будто […]
Серпень пахне м’ятою, пізньою трояндою, Пахне чорнобривцями, айстрами в саду. Пахне горобиною, яблуком, жоржиною, Першим жовтим листям, димом від багать. Серпень пахне полем, садом і городом, Пахне урожаєм, працею людей. Серпень пахне ранками, ніжними світанками, Пахне надвечір’ями, спекою й дощем. Серпень пахне мріями, новими надіями, Новими чеканнями перед новим днем. […]
Тебе чекаю, як подругу вірну, До мене ти приходиш кожен рік. Ще трохи і я знов тебе зустріну, Ще трохи і обіймемося ми… Я жду тебе, красиву і величну, Яскраву, може трішечки сумну… Я жду тебе натхненну і чарівну, Щороку я тебе у гості жду. Ти принесеш мелодії й натхнення, […]
Якось наснилась сонячна погода, Веселка напуваз небеса, А на травичці ніжно-соковитій Виспівує мелодію роса,.. В гаю журилась доля солов”їна, Зозуля плаче в батьковім саду, Стежиною в майбутнє сьогодення Я трепетно й несміливо іду, Наснилося… О, Боже, дай терпіння У мареві життя себе знайти,.. Допоможи моєму поколінню Уникнути свавілля […]
Усе іде, але не все минає Над берегами Вічної ріки… Л.Костенко Усе пройшло, але не все минулось: Мій попіл впав на землю навесні – І я гілками в небо потягнулась, Щоб бачить сни – веселі і сумні. Ділюсь… Дроблюсь… Корінням проростаю І соки п’ю із матінки-землі. Та не рипить мені […]
Липень вже за обрієм сховався, Тихо не прощаючись пішов, Тільки в снах він потайки зізнався, Що кохання вже своє знайшов. Серпень проводжав його похмуро, В заздрості заплутались думки, І дивився в слід йому понуро, Бо в душі засіли холодки. Теплі ночі з липнем попрощались, Із туманом ранки обнялись, Сумно дні […]
Ведь ситуации разные бывают: Иногда нужно простить, иногда забыть, Иногда перешагнуть, иногда его вернуть. Нельзя сказать наверняка Но это лишь пока…
Розляглись тумани нивами-полями, спочивають тихо у солодких снах. Відлітає літо, росами умите, відлітає літо – легкокрилий птах… Там, за небокраєм, хтось його чекає. Пригадав минуле – і спалив мости. Вересень блукає, він, напевно, знає- як воно – писати в нікудИ листи. Не питай- не скаже… Хто його відважить? Вересневим ранком […]
Серпень відгострив свої серпи, Гордо поглядає на комори.. Ледве чутно тужать ізгори Журавлів замислені мінори. Сонце цідить лагідну теплінь, кутається в обважнілі хмари. І дзвенить спроквола далечінь, Розгубивши в піднебессі чари…
Вмостився серпень на краєчок осені, Примружив очі сонечку й хмаркам І в буйноцвітті багатоголосому Готує стежку в теплий край пташкам. Враз запишались яблуні зі сливами, Дарують щедро сонячні плоди. Медами пахне і – все більше – зливами, Провісниками смутку і сльоти… Холодні ранки, мов хустина, кутають По самі плечі села […]
Ще ластівки складали літні гами, Торкаючи небесну синю гладь, – Котилось літо щедрими возами У тихий вересень, осінню благодать… Вже ранки супились холодними дощами, З’являлись вогники золочених багать, А сонце рухалось незнаними шляхами У тихий вересень, осінню благодать… І виринають раптом із роками Ті почуття, що мріють і тремтять – […]
Звучали вдалині трембіти, це так вони вітали літо, що полонинським назоветься і квітолітом усміхнеться. Вівчарів на полонину проведуть а восени додому ждуть, на полонині літувати, овечок допоможуть доглядати. Чугайстер та ще мавки лісові, хоча стосунки у них нелегкі, та якщо спільна є у всіх мета, сваритися не слід […]
Вужика не зачіпайте, відпочить не заважайте, тихо мимо собі йдіть, фотку, хочете, зробіть, отоді і та зміюка – не така страшна тварюка, а простий собі плазун, довгохвостий вужик-в’юн. Недалеко ще один, може був то вужик-син? Він зовсім іще маленький і лежав собі тихенько на купині з рогозами, що торік лиш […]
Одесский дворик, вид из окон, гуляет кошка, кот знаком, но смотрят строго из окна: а куда кошечка пошла? Тельняшку сушат и носки, в цветочек розовый – трусы и путешествовал в коляске мыш, прекрасный вид: как будто с крыш. Бельё там сушат также мыши, с соседкой сплетничают выше и […]
Тихі небеса як у раю, у двох світів тут на краю земної і небесної межі, в ній хмари як небесні ліхтарі. Неначе ліхтарі вони висять, їм білосніжно з неба засіять, слід літака неначе нитка, а на ній хмари як намисто. Може стада небесних хмар Чугайстер в небі випасав, […]
Квітоліто усміхалось, зелом-травами гойдалось і ростило рясні квіти, доглядались наче діти. Густі травоньки косили, у стіжки їх приносили, тепер сонцю в них ховатись, аромату розвіватись. А по горам, а по долам – корівоньки круторогі, на схилах пасуть травичку і йдуть пити до потічку. Вітер хмари приганяє, небо […]