Із неба промінь засіяв, а може свого він шукав серед каміння, пилу і бетону, знайшов свою людину сонну? Свого – утомлений і тихий, лиш мить поки затихло лихо і вороги не наступають, чи після бою відступають. Свій промінь посилало сонце, заглянуло з бетонного віконця, наче питало: “Як ви […]
Без категорії
1912 posts
Все мине, ти чуєш, все мине,різко треба рвати бинт із рани,хоч назавжди в пам’яті рубець,ти живи, і решта будуть з нами.Прокидайся, бачиш, день настав,не дарма даровані години.На твоїх потрісканих вустахніби слід від стиглої калини.На всі груди, знову, вдих і вдих,хай поллється легенями кисень.Не здавайся, чуєш, ти не з тих,хто на […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/povitrulya-j-bajraktar/ Хто до нас тут прибував? Молодий Зевес літав з-за Європи й океану, де листок кленовий гарний, він підтримати летів і гостинців прихопив. У захисті допоможуть і Зевес тут свідок строгий, де була людська біда, бо злочинная орда, як на власні очі бачиш, свідок сам – і це […]
“Шух!” І зграя полетіла не гусей, а інший стрій вела, то була відьмочка уміла, вона з подругами сама. Мітелка у котроїсь – нова, в когось – стара, що від бабусі, враз вмикалася від чарівного слова, угору піднімалася якраз. Вони ось мимо пролітали, чи це ввижалося комусь, але, хай […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/senat-i-anzhelina/ Хто так високо літає і край зверху оглядає? Повітруленька сама, а під нею – хмарина. Не видно ізвисока, треба їй байрактара, щоби високо літати і край зверху оглядати. А як буде байрактар, що надасть південний пан, за Зевеса в краю сам, допоможе він і нам. […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/neptun-gnivayetsya/ У далекого Зевеса справ багато у конгресі, офіційно розмовляти – керівниці прибувати. Стильная очільниця сенату до нас вона прибула в хату, громити будем ворогів, підтримати Олімп хотів. Як давати джевеліни, то приїде й Анджеліна, бо хотіли їх багато, вам – усе, а щоб триматись. Недаремно, […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/yak-perejdesh-rubizh/ Чи бачили музейний експонат? Сто десять років у цей час, через століття, що пройшло, кориту працювати довелось. Сучасніший загиб собрат, забрав з собою вміст назад під воду, довго чи шукать? І пробують дістати так. Чому столітній корабель? Не жаль утоплять як, егей, бо і у нього […]
Їдуть котики: “Мур-мур!” І везуть такий ажур, а хтось скаже: “Ніштяки” і навчають залюбки. “Нумо, хлопці, забирайте, Україну захищайте!” Бо котики бойові вчаться швидко – до снаги. Чогось більше, або трішки, з собою везли горішки, в великодній у корзині крашанки возили нині. Буде нашим всім котам, принесли […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/germesiv-ne-buvaye-zabagato/ “Як перейдеш рубіж – імперію розвалиш” сказав один віщун, як цар його питав, намарно тоді враз пророка того хвалиш, бо збудеться не так тоді і в наші дні. Вони завжди майстри жерці і пророрчині, як запитаєш їх усім відкажуть в лад, а як пророцтву вже повірити бажаєш, […]
Ходив собі котик, пухнатий животик, а де милий котик нічку ночував? Ночував лиш нічку, де були солдати і їм захищати край свій помагав. Тихо замуркоче, їстоньки захоче, а як приготують з овочів борщок, жінки готували і благословляли: їж і наїдайся, і нам будь здоров. Котик замуркоче спатоньки захоче, […]
Це вони у нас говорять і через нас, і серед нас, неначе знову вони поряд, для захисту приходить час. Як від навали боронити приходить час і сила, й герць, то розкривається тут поруч вся древня сила від сердець. Невидимії наче поруч, неначе дивляться на нас і їхнє слово […]
Не були ми ніколи “братьями” І до скону наших віків Не забудемо вам, не пробачимо України полеглих синів! Матерів, що дітей ховають І сиріт, і криваву весну! Цих ночей, що гудуть літаками І загублену міст красу! Та під Харковом і Маріуполем За Сумами, Ірпінем і Бучою Під Гостомелем і Миколаєвом […]
Так виглядає ніжність Перших весняних днів Дивний малюк підсніжник В лютому ще зацвів. Звідки він знав, що скоро Станеться ця біда І лицемірний ворог, Люта прийде орда. Як же це все зненацька, Підло, мов в спину ніж, Мрії палкі, юнацькі, Хтось обірвав за ніч. Ранить у саме серце Град його […]
Той дeнь почорнів вписавши в історію слово ВІЙНА Той дeнь божeволів від горя, що нeсла вона. Він нe розумів, питав у чім його вина? Той дeнь пeршим чув, як виє сирeна страшна. І він проклинав того, хто його очорнив На вeсь світ кричав: － Спиніть！Я нe хочу війни！
Пробивалася до сонця, Розкритися першою, Але затремтіла вся, Коли побачила небо. Квітка весняна, Переказала всім іншим, Потерпіть ще трішки, Й розквітнемо, як і раніше.
Хай переможе правда і любов. Хай завтра буде краще, ніж учора. І ніч мине. І день настане знов, В якому буде щастя, а не горе.