Тату, ти нагадуєш про себе легким, прохолодним вітерцем сонячної літньої години… Бачу твої очі… Тихий щем серце огортає у зажуру – голос не почую більше твій, постать гордовито-непонуру не знайти на вулиці пустій… Спомин, зачекай, не йди від мене, дай насолодитися сповна… Тату, я без тебе в цьому світі зовсім […]
Без категорії
448 posts
Матінко, матусю, ось вже й тепле літо! Мальви кольорові заплітають тин. Зрошені росою, зорями сповиті, Лагідно зігріті сонцем золотим. Тягнуться все вгору, мов тебе шукають! А ти десь мандруєш в неземних світах! Не прилинеш більше, та вони не знають! Може лише прийдеш у бентежних снах. Вже цвіте, матусю, […]
Вже вечір озвався У сутінках дня, І тихо пробрався У сад навмання. Присів, й відпочивши, Напився роси, Що з віття для нього Зібрали сади. Він дихає небом, Й вологою трав, З них силу й принаду, Як солод зібрав. І квіти відчули Той подих палкий, Омріяно-ніжний й туманно- п’янкий . Вмить […]
На Івана, на Купала З неба зірка в трави впала… Трави соками налиті, Чарівною ніччю скриті… Ми ті трави назбираєм Та у себе закохаєм Всіх, кого тільки захочем, З папороттю напророчим Жінкам долю веселкову: Чоловік ніколи з дому Не рушає хай далеко,.. Гніздо кожен хай лелека Звиє близько біля хати,.. […]
Воспоминания, какое это, по истине, чарующее слово: теплое, романтическое, таинственное и незабываемое. Воспоминание это все то что происходило с нами только пропущенное через наше восприятие. Оно наполнено нашими эмоциями, звуками, запахом, словом нашими ощущениями. Ах как порой нам не хватает чего-то пережитого ранее. Да, повторить и ощутить то же что […]
Не визначити біль душі за кольором одежі, Не вилити жалю рікою тихих сліз… Цвіло життя і вибігло за вечорові межі, Лишивши по собі, на згадку кілька снів.
“Ж-ж-ж” – гуділи бджоли і було їх отут доволі: неначе бджолиний рій для троянди став у стрій. На одній лише троянді розквітали літом вранці, шраб – отак вона зоветься і суцвіттями сміється. На квітках – бджолиний рай, бо пилку – тільки приймай, от запилювать взялися, то візьми і усміхнися. Ця […]
В нежно полыхающем закате на границе неба и земли светятся фонарики цветные: дарили красоту цветы. Это они сверкали в час заката, тише будет мир в вечерний час, дарят свет фонарики цветные, в море зелени цвет не угас. Ирисов буйство засияет: белый, голубой и синий цвет, коричневый и жёлтый, […]
Синій вечір наступає, неба плечі огортає у хустиночку чарівну, де блищало сонце вільне. Заблищало променями понад дальніми горами, із вечірнім вітерцем заполонить небо вщент. Вкриє синіми хмарами із рожевими краями і гойдає ще листки, візерунки їм плести. Ось уже погасло сонце, закривалось хмар віконце, нічки темінь настає, […]
«Чужі вокзали» У нас попереду лиш літо Я знаю осінь, зла розлучниця Та я з тобою хочу ще побути Душа моя вже навіки тепер твоя заручниця У нас попереду лиш літо Його я знаю зовсім мало Та зараз поле наше вкрите цвітом Ось воно є, невже його […]
Звалило дерево буревієм, з могутнім тілом, зеленим зіллям. Лежало, спершись руками-гіллям… Здіймався ранок над ним повільно. Ще вчора хмарами лоскоталось, гніздо плекав ще на ньому сокіл, сміялось сонце йому звисока, щось таємниче йому шептало. А там, внизу — прозаїчні будні, турбот життєвих рутина сіра, полює в сутінках звір на звіра […]
Жил да был у моря кот, на корабль наш котик ждёт тут и Мыш, что рад покушать, и он станет сказки слушать. Утка жёлтая плывёт, она тоже сказки ждёт, на утёсе кот стоит, моря слушает он хит. Сказки с морем от кота, где сокровищ красота, он и сам […]
Бывает белою в саду, цветную создавать ей красоту, справа красивая и слева, она по жизни – королева. Не всякий угол подойдёт, лишь только солнце она ждёт, обильного полива и дождя, тогда бывает красота. Подкармливать не забывай, красивою соседкой украшай, бывает – рядом две растут, цвет разный создают. […]
Чому як сокіл не літаю і сонця вись не досягаю, щоб по синьому небу летіти, де були хмари наче квіти. Там непорушна синява і хмар високая стіна, сонце ховається за хмари і скоро ніч буде із нами. Вже сонце до землі звикало, проміння рясно розсипало, а сонце за […]
Вже звечоріло. Поховала. До цвинтаря вели сусіди. Стояла, наче скам’яніла. Заупокійну відспівали, розлився біль по хмарах сірих. Лише тоді здригнулась мати, коли по цинку домовини загуркотіло перше груддя. Майор звелів не відкривати, отець сказав — це не провина, нехай сусіди не осудять. З тих пір минуло часу досить. […]
Яскраве зело іскриться, а то весна-чарівниця, що літала по країні в небесах яскраво-синіх. Землю-матінку черкала і у трави прикрашала, застеляла килимами над високими горами. Гобелени вишивала, квітом-зелом прикрашала, із відтінками вже листя наче мавчине намисто. Може й мавочка ховалась, серед листя прибиралась, а ще піде у ліси, […]
Волна наполнена тобою, в ней свежий ветер застревал и так летит вслед за волною, парусник реет и вдали – баркас. Увидишь так в дали печальной: баркас уходит снова вдаль, пусть только радость будет вскоре и исчезает с глаз печаль. Снова подует мощно ветер, пригонит к берегу волну, подарит […]
Ой, у полі, де тополі, калина хиталась, вітру, сонцю, небу, хмарам, землі усміхалась, а коли в маю навесні рясно розквітала, тоді білим рясним цвітом під вітром гойдалась. Прилітай же, відеречку, і літай на волі, де шуміли в полі верби і росли тополі, засвіти із неба, сонце, молодій калині, щоб […]
Мне цыганка любовь нагадала. Сказала, что вечной будет она. Я думала, что она не понимала, Как в тот день была не права. Любовь свою никогда не искала. Любовь ведь всегда бывает слепа. Моя судьба меня сама отыскала, А я была слишком глупа. По руке она с улыбкой сказала, Что самой […]
Життя як кава, кава як життя Є насолода там і гіркота. П’янить, вабить і зігріває Аромат такий, що розум аж втрачаєш. Що тільки не знаходимо У філіжанці запашної кави? В житті так само гірко, солодко І де коли аж сильно п’яно.
Конику сіренький, повези туди, де шумлять тополі і біжать річки, де цвіте калина і росте верба, і дуби кремезні з часів козацтва. Для козака вірний друг і захисник, для гуцула – поміч, у гори – візник, хоч уже не оре, але механізм має кінські сили, металевий хвіст. Возить […]
Квітує квітень осяйний, дерева як букети – в стрій, понад дорогами ростуть, красою білою цвітуть. Рясні дрібненькі пелюстки, зелені точені листки, почали вишні, алича цвіте, медовий запах додає. Легенький вітер слав привіт, хитав повільно білий цвіт і де-не-де злітали пелюстки, іще не час для зникнення краси. Краса […]
Кто тут прыгнул из коробки? Был он прытким и не робким, это наш бывал щенок, прыг с коробки он и скок. С Днём рождения поздравил, себя, любимого, представил, теперь быстренько корми и на тявканье, кот, жди. Кот, конечно, ожидал, поздравлений будет вал, прибежал у нему щенок, к котику […]
Темніло небо над лісочком і плащ Нефели світ укрив, і блиснуло удалині зненацька, чи це Зевес розгніватись хотів? Але то не Зевеса воля, чия ж то була таїна? Враз блиснуло біля ставочка, там була дівчинка мала. Та для використання сили божественної є контроль, хто застосовує невміло? Далеко блискавка, […]
Тучки белые глядели, где лесок, кто скрипучий подавал тут голосок? Голос чуть скрипучий, но был тих, села пташечка на ветку и свистит. Уплывали лебеди у берегов, к другому ли плыли они вновь, лебёдушки дрейфуют озером вокруг, рыбаки сидели и вставали вдруг. К озеру детишки быстро подошли, насмотрелись скоро, […]
Прийшов до німфа Ганімед, сказав, що з ним – не мед: буде контролювати владу, такі в сенаті є посади. Чарівне дзеркало узяв, його ввімкнув і так сказав: “Усе отут буду знімати, щоби народу показати.” Ходив, показував Олімп, де зараз є зелений німф, перед нарадою отам – керівники і […]
Кусь туди, гам сюди, не у ліс по гриби, хоче хто – налітай, рейтинг тут розбирай. За два дні налажав, це він так виступав, німф забув, де він був, навчання оминув. Країну він не знав, про звичай забував, настрій скрізь і верхах, зміниться лиш нараз. Хто новий […]
Вогнями запалало небо, тягнулись хмари в далечінь, підсвічують і залишають, нічна народжується тінь. З’являється біля порожніх гілок, що плетивом складним бринять, а хмари пропливають чинно через увесь рожевий сад. Синява неба видихає свіжість, холодно-теплі подихи летять і зупиняють їх дерева, а тут їх голих – цілий сад. […]
Будує лелека гніздо на стовпі, Сім”ю йому треба створити, Гілки тихо падають, падають вниз – Нема їм за що зачепитись. Той стовп гордовито і струнко стоїть, Туманами весь оповитий, Електромережива він захисник Незмінно повік працьовитий. Сусіди довкола стовпами стоять У справах своїх повсякденних, А декому ще заважає цей […]