. .І кохаю, й бережу я косу,
. .Як у юні літа ті дівочі.
. .По життю я  красу  свою несу,
. .Серденько так радісно тріпоче.

. .- ОЙ, КОСИ, КОСИ, ВИ МОЇ,
. .ДОВГО СЛУЖИЛИ ВИ МЕНІ, –
. .А слова не викинути з пісні,
. .І мелодія чудова, звісно ж.

. .Є коса, що в дитячі роки
. .Доглядала, кохала моя мама.
. .Задивлялись всі колись парубки,
. .Й старші люди, й дівчата так само.

. .Юність коса прикрашала мою,
. .Я була і сучасна, і модна.
. .Мала на зовнішність думку свою, –
. .Ця краса – українська, народна.

. .Я на юних красунь любо дивлюсь,
. .І радіє душа материнська.
. .Довге й пишне волосся – й не боюсь,
. .Бо не зникне краса українська!

. .Полюбімо та не ріжмо косу,
. .Подаровану БОГОМ цю вроду.
. .Пошануймо дивовижну красу
. .Українського нашого роду!

. .                    ТАМАРА РОМАНЮК.