Усе шкереберть, буває й таке,
Коли у смітник пішли всі надії…
Не треба, не плач, тебе береже,
Твій ангел, крильми прикривши опівніч.
Тихенько почуєш, дівчинко, спи
Волосся торкнеться, дотиком ніжним,
Поринеш у казку, щоби взнаки,
Побачить майбутні, руни космічні.
Минуле кохання… ніби весна,
Уступить пориву, вільного вітру,
Тож прийде нова, сторінка життя,
Старого не буде, тільки там змісту…

2 коментарі “Минуле кохання”
Чудовий вірш… Неймовірно життєвий та близький серцю!
Дякую за життєствердність та красу слова, Лізо… ♥
Дуже дякую Наталія!Так приємно!