Сонцем вишні наливаються в саду,
Ночі солов”їні музикою повні.
З радощами й горем я до тебе йду,
Ненько рідна.І твої долоні,
Зіткані із тисяч сонць ясних,
Добрі й ніжні, хоч і мозолясті
Лагідно пригорну, бо до них
Хочеться вустами знов припасти.
І перед тобою тут стою,
Як в дитинстві було, пам”ятаєш?
Пестиш, ненько голову мою,
А чи колискову так співаєш?
1983 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
