Непомітно торкнувся душі,
І мов вітер пронісся по полю,
Я до серця тримала ключі,
Ще й барвисту смішну парасолю.
Тож чекаю, хмаринки пливуть,
А в середині тепло від того,
Що не бачу калюж каламуть,
І серпанку… покрову блідого.
Громовиця зривалась сповна,
Та метелики поряд зі мною,
Розквітала поволі весна,
Ой якою ж була запашною!
На травиці стелилась роса,
Так блищала, як нібито зорі,
Це кохання відкрило дива,
Що томилися в темній коморі.
Автор публікації
Коментарі: 798Публікації: 507Реєстрація: 30-12-2020
Достижение получено 07.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 22.01.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.04.2021Титул: Яскравий коментатор