– Ти спиш кохана?
– Ні, не сплю, коханий…
– Ти теж самотня як і я?
– Самотня, наче океани…
Шкода, що течія я не твоя…
– Ти знову плачеш, моя люба?
– Та де ж дівати мені сліз?
– А може, просто то застуда,
І ти говориш лиш на ніс?
….
– Ти теж цю зірку в небі бачиш?
– Та бачу, світить гарно так…
– Чи ти мені колись пробачиш?
– Та вже пробачила і так…
…
Дай подумки тебе я обійму
Дай просто я нап’юся миті…
…тебе люблю, тебе люблю…
Зустрінемося в іншім світі…
8 коментарів “Загублене кохання”
Просто гарно…
Красиво, ніжно, щиро.
Дуже гарно
Щиро, чуттєво. Успіхів Вам!
Чуттєво!
можливо і в наступному…жаль …. але й така реальність
Геніально.
Поетичний шедевр