Пахне весною! Несміло, здалека…
Краплі дощу гріють сіру траву…
Скоро повернеться мабуть лелека
І принесе всім новину живу.
Нам бо пора це давно зрозуміти,
Що не в капусті лелека нас зніс.
Вже сивина, а ми справді мов діти,
Кожен минулим, вчорашнім обріс.
Нова весна. Отже нові надії.
Нове народження кожного з нас.
Я у ваш світ ще втручатись не смію,
Але давно я люблю усіх Вас!
Тих, хто весною, чи осінню спілою,
Навіть, хто влітку прийшов у цей світ.
А чи зимою таки сніжно-білою,
Має собі кожен дати отвіт.
Що не капуста тут і не лелека,
Виною, що ми є й кудись ідемо.
Істина ця є віками далека,
Завдяки Богові тут живемо!
Так є в нас тато і мама, як щастя,
Це забезпечує десь від тривог.
Але порада моя може здасться,
Що в життя нам приходити все ж велить Бог!
Пахне весною. Тепло і дивно.
Березень тільки… далі – краса!
Йде у поета час цей активно,
Бо його принесли нам також небеса!
Автор публікації
