Для голосування необхідно авторизуватись

Прости, солдате…

Таксі маршрутне, водій лютує,

«Усі по пільгах» – він репетує,

Це в бік солдата, що попри втому

Рюкзак тримає, їде додому…

 

В очах – гармати, вогні і танки

В очах пекучі, страшні світанки,

Окопи, крики і мін сичання,

Холодні очі, страшне прощання.

У серці спогади ті колючі,

Про втрату друга, таку болючу,

Про ту розпуку що душу мучить,

Про ніч пекельну і сон гнітючий,

Про маму й тата, про рідну хату…

Водій же свою співа солдату:

«Усі герої, хочуть возитись,

Хто ж мені гроші буде платити?»

Усі мовчали, солдат – ні слова…

Маленький хлопчик, що біля нього

Сказав, поглянувши в очі щиро:

«Спасибі, дядьку, за Україну!»

Водій замовк мабуть стидно стало

В салоні тиша запанувала…

Така глибока, всіх пронизала,

Дорослі очі кудись ховали,

Бо цей маленький дрібний хлопчина,

З – поміж усіх них, один єдиний,

Сказав спасибі, тому солдату,

Що більше року не бачив хату,

Не бачив мами, не бачив тата,

А тільки кулі, війну, гармати…

Що у окопі мерзнув холоднім,

Що тільки вирвався із безодні

Війни пекельної, за країну

Яку не зрадив і не покинув…

 

Я також хочу тому солдату,

Вклонитись низько, щиро сказати:

«Спасибі,сину, прости за  муки,

За всі терпіння, за чорні руки,

За ті окопи що зі снігами,

За ті болючі на серці шрами,

За сни, що бачиш страшні ночами,

За сиві коси і сльози мами…

 

За водія, що нахабно сину

Тебе образив, так без причини…

За те що молодість під гармати

Свою поклав  ти, прости солдате…

1

Автор публікації

Офлайн 4 роки

Галина Британ

14
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 15-07-2018