Тривожиться душа моя за долю України… Невже святий наш Боженько дозволить у руїни перетворити рай земний, святі поля, прадавні, загине рід козацький весь і справи його славні забуті будуть у віках назавжди?.. Гей, навіки не буде цього! Знайте всі: завдання превеликі Господь наш Бог довірив нам і ми усе здолаєм, […]
Патріотичні вірші
31 posts
Барвіночку, синя радість, Квітко мого краю, За що люблю тебе, славний, Поки що не знаю, Ти не пахнеш, не буяєш, Тихесенько в”єшся, Сповиваєш м”яко землю, До сонця смієшся… Нема сонця – то не лихо Квітнеш у тіньочку, І чекаєш, що шлюбу Підуть син чи донька… Барвіночку, синє […]
А ви нас не чекали? То прийдемо до вас і буде про майбутнє дискусія у нас. Чи хто бував сердитий, ховався у кущі? Хто не боїться – виграв, а хто ховався – ні. Не має що сказати, а треба промовчать? Тоді кому що треба, всяк стане малювать. […]
«Гумореска» Може Порох, може ЗЕ Ви серйозно? Та невже Ну народ ми дожились Чи до цього ми зійшлись? Лишити Петю біля царства А може Вові дать багатства? Лишився вибір невеликий Один смішний, інший безликий Що з того вийде, ну загадка Всім вже набридла шоколадка […]
О, українці, що за лихо з вами? Чи козаків ви – дочки і сини, Якщо в серцях зростили бур’яни І поле заквічали полинами? Стихає пісня: щира і дзвінка! Ви – нація, ви – річка повновода! Де причаїлись гідність і свобода У вашій славній, гарній ДНК? Ой, схаменіться зараз! Навздогінці! […]
Не зраджу, не боюся, бо люблю, Люблю свою країну до нестями. І кожний день я Господа молю, Прошу для неї щастя і талану. Нехай почують ті, що вже глухі До болю, що чужим він не буває! Вербові гілки, хоч які тонкі, Складіть докупи- хто переламає?! Роз’єднані, зневірені, слабкі- Це не […]
Зажурилась Україна, Україна-мати. Зажурилось Чорне море, Степи і Карпати. Зажурилась ,сльози ронить, Туга душу крає: Кожен день в боях за волю, Синочка втрачає. Розгорілася на сході Та війна проклята. Гинуть хлопці молодії, Сини-соколята. Зажурилась,плаче.просить, Спиніться –благає. Та невже в вас супостатів Матерів не має? Чому мовчать,не голосять І не б*ють […]
Твої безкрайні і круті бескиди, Твої родючі, щедрії поля, Мов тонка стежка, поруч простяглися, Єднаючи Схід й Захід, і міста. Під вільним небом, сонця літній промінь Освятить рідну землю й над Дніпром Лунає в небо щебіт соловейка, – Най лине з ним й моя до тя любов. Нехай над чистим […]
На наших лодонях, написана карта. Землі Української, там бериги. Вони не виходять, за ворога грати. Розтоптані криком людської мети. Ми волею пишем, історію серця. Ми зламуєм розумом, світу кордон. Душа Українська, настільки відверта. Що в ній ніби полум’я синій вогонь! Ми пишемо кров’ю, літописи духу. Ми пишем любов’ю, куточки душі. […]
Моя малесенька надія, Моя жива, щира душа. Моя ти віра, що зоріє, Моя розрада вікова. Я кожен день з тобою поруч, Я кожен подих бережу. Лише з тобою я зростаю, Лише для тебе я живу. Можливо, мало я ще знаю, Можливо, мало говорю, Свою любов у серці таю, Але в […]
Засміється моя Україна, Лунким сміхом затопить сади – Після довгих ночей на колінах Бог розвіє їй біди, мов дим; Сльози втре їй гарячі, калиновій, І по стежці у сад проведе; Вона яблук збере там синові, Бо упевнена, що прийде, Що розсіє тумани суму Й своїм сміхом їй […]
…Она — не воин, просто медсестра. Взбирается на холм вблизи Майдана — там раненный лежит ещё с утра, терзает тело болью острой рана… Прицельно бьют… Она к нему бежит средь дыма боя душного, густого. Один боец, беспомощно лежит и ждёт сестричку, ангела земного… Стреляют с крыш… Повсюду сея смерть, стреляют, […]
Сегодня трудновато мне любить соседа моего, родного брата, явившегося жечь, глумиться, бить тупого чужеземного солдата. Он топчет двор мой грязным сапогом и танками распахивает поле, общается со мною как с врагом, стремится удержать меня в неволе. Теперь я — зло, прозападный «укроп», не брат уже я, просто так, скотина, отныне […]
Сірий птах летить у небі , Хмари крилами він б‘є. Волю нам здається ніби, В образі своїм несе. Сокіл – це прикраса степу, Прадавній знаний оберіг. В темні часи та небезпеку, Наш край від ворога стеріг. Полює він на здобич тільки, Щоб молодь сильною росла. І захищати міг […]
Назад озиратись не треба, Вперед пролягає наш шлях, Наш прапор злітає у небо, Як вільний омріяний птах! Наш прапор – до кращоі долі, Пройшов через сльози і кров, Наш прапор свободи і волі За наше життя і любов! Ми разом – єдині і сильні, Здолали немало доріг, У сонячнім сяє […]
Всміхається мова крилато, Даруючи пісню любові. І як же буває багато Її у єдиному слові! Запитує мова, як мати, Коли заблукала стежина. Як мало потрібно сказати, Щоби не зламалась людина! Здригається мова од болю, Ковтаючи сльози солоні. Мовчатиме злякано доля, У розпачі склавши долоні… Воскресне покинута мова, […]
Десь шепоче із вітром листя, Мріє гронами кущ калини – Вже із ранку в його намисті Розквітає у пісні днина. Від зорі засвітилось слово, Полетіло із птахом в небо, Наче тиха чиясь розмова Пригорнула ту мить до себе. На калині узори з ночі Залишили цілунки в росах […]
Любіть Україну. Мов рідну дитину – Вже годі як матір любить. За мову співучу, Калину родючу… Ви так, за нізащо – любіть. Любіть і старайтесь Для неї створити Той радісний завтрашній день, Щоб діти й онуки, Онуків правнуки Співали веселих пісень. Від прадіда-діда Тужливо-журливих Пісень залишилося нам… Щось треба міняти, […]
Прийми, матусю Украіно, З сльозами складені вірші, Бо незалежні роковини Святкуєм з болем у душі. Не плач, не рви своє серденько, Ти хлібом годувала всіх, А ті, хто зрадив тебе ненько, Взяли на себе тяжкий гріх… Ми твоі діти Украіно, Цей біль відійде в небуття, Для нас ти рідна і […]
Серце у п’ятки утікає, Коли я думаю про долю України. Коли її син вражий роздирає, Лякаючи, що лишить лиш руїни. Тоді так хочеться отого супостата, О Боже не карай, але убити. Отого, що виконує роль ката, Щоб націю квітучу погубити. Бо зло не може пахощів терпіти, Йому не милі цвіту […]
МАТІР Вона вже вдруге помирала за цей день Знесилена,голодна,божевільна; Ховала погляд від іще живих дітей, Що ….. безнадією літав,мов птаха вільна… ————————————————- Ще зранку дух життя в синах жеврів, Світився відчаєм їх погляд, синьооким, Та жоден з них більш їсти не просив Лише дивились променем глибоким І заметалася у розпачі […]
ОЧЕЙ КРИВАВI МОЗОЛI Шматочок хліба на столі… Черствий…, засохлий… шмат останній… Очей криваві мозолі Стікали хлібом тим востаннє… Кричали очі із душі I криком тим його з́їдали Тіла ж, упавши до землі, Його дістатись сил не мали Вже тіло й тілом не назвеш- В сухих мішечках купа костей (Кінець […]
Лютi днi ЛЮTOГO CTPIЛЯB!!! Mи проcили тeбe… Tи – CTPIЛЯB!! Mи мoлили тeбe… ти – CTPIЛЯB!.. , i CTPIляв…, i cтpiляв… B дикiм poзпaчi люд пpоклинaв… HE ЗHAB??? Tвoя ж куля тeбe… He знaв?? Й твoю душу cпeчe… He знaв?.., ти HE ЗHAB ??.,TИ HE ЗHAB??? Haд тoбoю мeч coвicтi […]
Як зима настала. Скінчились роботи. Поменшало в мами різної турботи. І взяла матуся рушник вишивати, Кольорами різними його прикрашати. Одягала голку в чорне та червоне, На рушнику квітли маки та півонії. Китиці калина над ними схилила, І червона птаха в височінь злетіла. Одягала голку в жовте та блакитне Колоски з’являлись […]
ТИ ДУШУ ВИШИЙ ПРАВДОЮ ЖИТТЯ І знову нагострила слова спис! Лютують думи втомлені чеканням Із року в рік старосистемний ,, лис,, Солодить людям зсолені бажання При ньому рукодерів тьмуща тьма Метуть хвостами всіх хто ,, не угодний,, Усе старе й відоме… і дарма, Що звідусіль лунає плач народний Нема…. та […]
Вишита сорочка – гордість і святиня! Символ України, поколінь зв’язок. Праці копіткої і душі творіння, Біла вишиванка – квітів ланцюжок. Візерунки вічні розцвітають дивом, В них краса природи, український дух! В них сакральна пам’ять про світання й зливи, В них любов і вірність й гіркота розлук. Вишиванка біла […]
Рідна ненька моя, Ти свободи шукала, І кожна дитина твоя, До мрії скрізь сльози вела. І настала вона, Настала година ясна́я, Коли вільні небо й поля, Коли сонце теплом розсвіта́є. Ти встала з колін, Ти усіх об'єднала, І в серці й в душі, Слід про себе назавжди зостала.
Український народе, вставай! Досить ворогу землю топтати Захищай квітучий свій край! Пора голови вверх підіймати. Я молю тебе Боже не дай, Знищить милу мою Батьківщину. Ріки , гори, зелений гай І безкрайні мої полонини. Не вмирають герої! Ні! Вони житимуть в наших серцях. Вони десь на далекій зорі І приходять […]
Усміхнена дівчина, заквітчана лугами. Її любили ріки, простори і моря. Вона і не гадала, що саме тими днями. Орел ввірветься в спокій, як вихор із далля. Приспів Батьківщина моя, Україна! Як же важко зараз тобі! Захищає тебе родинна молитва. І з’явиться сонце на нашій землі. Чорна хмара біди, перші хвилі […]
Ти в душі моїй, Вкраїно, У життєвій миті кожній. В спілих кетягах калини, У ранкових перших росах. Ти в блакиті чистій неба, У сяйві сонечка яснім, У краплинах дощу щедрих, В печенім хлібі запашнім. В золотих ланах пшениці, Ти у полях пахучих трав, В дзвінкій пісні молодиці І в тихім […]