Чи близько буду, чи далеко, Лечу до тебе, мов лелека, Батьківська земле, отчий краю, Як тільки вільну днину маю. Воду долонями черпаю Із джерела, що в лісі скраю, Наснаги й сили набираюсь, Душа ж моя відпочиває. П”янію, як вдихну повітря, Мене осяє радість світла, Стає так легко та приємно, Рідній […]
Патріотичні вірші
80 posts
Чи були патріотами ми вчора? Так були. Як вперше пролунала материнська мова, Із піснею, яку в колисці чула я. Із вишиванкою, яку залишила бабуся, З традиціями, якими я горджуся. Чи стали патріотами сьогодні? Так, ще дужче. Люблю я нині свій співучий край. Я – Українка. За Україну я молюся. Люблю […]
Як гадаєш, буде діло? Чи розквітне? Чи встоїть? Чи незламна? Чи єдина? Як народ той гомонить… За останні кілька років Крові літри, сліз моря А нові невтішні кроки Без надії на життя… Незалежне! Світле! Мирне! І оспіване в піснях… Чарівна моя країно!!! Схоже котиться у прах… Маєм шоу на екранах […]
І де би сонце так світило, Та небо голубим таким було ? Куди б душа так стрімголов летіла ? Таких країв вже не було давно. Де зорі в небі більш вродливі. І пташка вже не тих пісень співа, Несуться хмари біло-сиві. Там інші відбуваються дива. Туди із […]
НАБОЛІЛЕ… (привячено першим жертвам Майдану Гідності) Не бачити нам бажану свободу, Не бачити омріяних висот, І спокою не буде у народу, Поки в країні править ідіот! Ми будем гнити заживо в тюрмі, Ми будем гноблені проклятим супостатом, Будем мордовані на батьківській землі, Поки москаль нам буде «старшим братом». Ми будем […]
Отчий краю, моя колиско, Що гойда мене стільки літ. Чи далеко я буду, чи близько, На тобі лиш зійшовся світ Клином.Краю, ти серцю милий, Скільки пройдено вже доріг. Лиш тоді набираюсь сили, Як на отчий ступлю поріг. Поблукаю дитинства стежками, Із джерельця води нап”юсь Й знов полину удаль з журавлями, […]
А лист кружляє все й кружляє Та землю килимом вкрива. І від краси рідного краю Аж обертом йде голова. Чи є така іще на світі? Упевнена, що лише тут Яскравіше і сонце світить, Жоржини краще теж цвітуть. Все загадковістю повите, У казку кличе золоту. Як тебе, краю не любити І […]
Як із малесенького чистого струмочка Бере початок річка повноводна, Так з прабабусиної казки-співаночки Народжується пісня та народна. Є пісня-дума, що смутна й журлива Про війни, козаків та про неволю, То вибухає сміхом жартівлива, Яка ж бо витівкам всіляким дає волю. Розповіда лірична про кохання І нещасливе й почуття взаємні, Як […]
Вже пахне яблуками у саду серпневім І груші стиглі, мов сонця малі. А я іду, біжу, спішу до тебе Частиночко подільської землі. Тут все знайоме й рідне аж до болю: Старенька хата, наче мати нам Й троянда чайна побіля вікна, Подвір”я поросло спориш-травою. А біля тину ще стоїть криниця, Хоча […]
Найкраща країна лиш рідна, Міста мальовничі – свої. І небо над степом блакитне. Співають пісні солов’ї. Над ставом верба зажурилась, Калина у полі цвіте. Пшениця від вітру схилилась І губить зерно золоте. І більше нічого не треба. Живу я у ріднім краю. Прошу лише мирного неба І щастя в країну […]
Як тебе не любити, мій краю Подільський, Ти, мов батько для мене із дитячих літ. А твої краєвиди: поля, бистрі ріки, Береги та долини, у них увесь світ. І куточечок твій, та частинка твоя, Де родилась і виросла – серденьку милі. Рідна матінко-земле найкраща моя, Ти творити і жити даєш […]
Його руки були золоті, Він писав картини. Та, в ці понурії години, Ми руки відрубали і В ломбард здали. Картини попродавали. Усе вже пропили. Ми – діти Нової України, Які кричать, що Путін Лалалала лалалала… Яким ви обіцяли крила, А натомість, відібрали Останні крихточки добра. Нам тільки сповнилось Тринадцять, А […]
Зацвіло волошками безкрає небо синє, А донизу в поле сипнуло бірюзи, Позолотило сонце ще й колоски пшеничні, Аж дух перехопило від тієї краси. Для нас, для українців то кольори держави, Адже блакитне небо і золотистий хліб То міць її і сила, непереможність й слава, То ж треба, щоби кожен це […]
Низкий поклон живым! Вечная память ушедшим! Знаем, помним, скорбим… Всё отдавая, пришедшим… В памяти деда рассказ О героизме народа, Как было староста спас Целую кучу люда… Помним, гордимся былым,- Хоть и за окнами буря… Верим своим, волевым, Небо будет чище азура! Нас не сломать в трудный час,- Ведь мы потомки […]
Болить душа за українського солдата. Вже шостий рік війна веде смертельний бій. На кожного бійця чекає вдома мати. Безсонні, довгі ночі сповнені надій. Не забирайте молодість хоробрих хлопців. Ще жити хочеться і вірити в любов. Вони надія наша, справжні охоронці. За Батьківщину проливають власну кров. Війна нікого не […]
Моя земля! Краса куди не гляну! Там гори, небо і глибокі ріки! Я зачарована красою тою стану і для душі прийму найкращі ліки! Я чую соловейка тихий спів що сів собі спочити на калину. І жінка з поля йде легенькою ходою волосся завиваючи в хустину. Моя земля! Обвітрена віками! Де […]
Плаче Україна, плаче не дощами, Плаче моя ненька справжніми сльозами. Плаче щиро, сильно, Сорому не знає, Біль, бо неймовірний, душу розпинає. Ті, хто піклуватись мав про тебе, ненько, Всі вони зрадливі І твоє серденько занедбали, мамо. Знову обіцянки знищено так само, Знову ти нещасна, Знов немає віри, Бо усе те […]
Немов повітря свіжого ковток, Як сонця поцілунок в пору зимну Чи калинового намистечка разок Для мене ти, матусе-Україно! Рани твої болять – пече й мені, Ати співаєш, то і я радію. Чи поруч буду, а чи в чужині, Тебе ніколи зрадить не посмію. Нехай тепло замінять холоди Та квітуватиме постійно […]