«Маленька казка»
Маленька казка спить на підвіконні,
І схлипує спросоння, як дитя.
Лунає музика, розмови телефонні,
Вона ж іде потроху в забуття.
Згадались дні, коли була потрібна,
Як жили нею діти і старі.
На ній тоді була одежа срібна,
Поволі дні ішли в календарі.
Каміну хрускіт, теплий – теплий плед,
І чай із липи, в кріслі – гамаку.
У блюдечку, із квітів добрий мед,
Із молоком , малечі до смаку.
Бабусі голос – ніжний переплет,
Звучав для її любих онучат.
І казка виривалася з тенет,
Про мавку, домового, потерчат.
Жила чарівна казка на устах,
Про чудо – глечик, гребінь та гусиню.
Про благородні битви на мечах,
До смерті віддану графиню.
Минає час той, утікають дні,
Згасає диво,спалене людьми.
Десь спить маленька казка на вікні,
Спросоння умиваючись слізьми.
Автор публікації
"Люблю життя та тих, хто його любить!"
