“Вона, не я”
Ти будеш нас порівнювати з нею,
По кольору очей, по довжині волосся.
У мене темне в неї , як колосся,
Та я не буду більше вже твоєю.
Ми з нею не похожі, навіть трішки,
Ні поглядом, ні сміхом, ні думками.
А вона ловить рибу черв’яками?
Засмучених доводить до усмішки?
Вона, не я і мною їй не бути,
Характером, манерою і станом.
Ти з нею теж милуєшся Титаном?
Вона також кульбабки любить дути?
Вона твоя, вона тепер твоя,
У серці , у думках і у душі.
Вона ніколи не писатиме вірші,
Вона твоя, вона, але не я!