Для голосування необхідно авторизуватись

Янголятам

Так далеко на небі, так високо, у колисочці-човнику місячнім,
Обійнявши ведмедика білого, спить спокійно малесеньке сонечко.
Уночі воно сяє як зірочка, в хороводі пливе мільйон тисячнім,
І так весело й радісно там йому, тільки манить його так віконечко.
У віконечку світло вже вимкнено, буде спати матуся ріднесенька.
І щоразу вдивляється в зорі ті, щоб побачити сина чи донечку.
Хоча б раз її, рідну, побачити, пригорнути… Моя ж ти малесенька !..
Впаде зірочка з неба у мить оцю – бо до мами так хочеться сонечку.
Уві сні вони знову зустрінуться, говоритимуть довго, до раночку.
На руках колихатиме мама там, і на гойдалці радо гойдатиме.
На світанку злетить знову зірочка на пухнасту хмаринку із ганочку.
А прокинеться мама і знову ніч так чекатиме ту, так чекатиме.
Ти спокійно там спи, світла зірочко, обійнявши ведмедика білого,
У колисочці-човнику місячній, колискову пташки там співатимуть.
Лиш частіше приходь ти в сни мамині,більш не треба їй і світу цілого,
Там, у снах, що солодші за мед смачний, мами янголів своїх чекатимуть.
І у серці своєму завжди матері берегти будуть пам’ять цю свято,
Бо для кожної мами дитина її найдорожча, улюблена сама.
Янголятко на небі зичить так щастя їй і вона йде, крізь біль так завзято! –
“Я для тебе щасливою самою стану, щоб радів ти. Люблю тебе. Мама.”

1

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

irinamarchenko

1
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 13-09-2020