Так з неба рясно падав білий сніг,
Навколо всі Різдва чекали й свята…
До церкви йшли, сьогодні дев’ять днів,
Вже дев’ять днів немає з нами тата…
Повторюють усі: Тримайся!!! Час лікує!!!
Можливо, та наразі я цього не знаю…
Той голос, кожен рух його знайомий,
Та кожен погляд – я все ще пам’ятаю…
Так ніби зараз він зайде в кімнату,
Всміхнеться, легко пожартує,
В руках з маленьким фотоапаратом…
І все на згадку знову зафільмує…
Чекаю… Я іще з надією чекаю…
Гортаю фото в телефоні – ніби сон…
Можливо, час лікує, я не знаю…
І знов беру у руки телефон…
Я так скучаю, що нема на то спасіння…
Боюсь забути голос, запах, жести…
І знов у горлі ком, душі тремтіння –
Свіжа могила, свіжі квіти, хрест…
Із неба пада рясно білий сніг…
Не віриться, що тато вже не з нами…
Він дивиться на мене із небес,
А я борюсь з своїми почуттями…
Автор публікації
Спогади повертають нас у наше минуле і наповнюють нашу душу щасливим майбутнім…
Достижение получено 08.12.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 08.12.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
