Кожен рік він, ніби потяг…
Поїхав старий, а за ним новий.
Якийсь із потягів:приємний, теплий,світлий,
а інший: немилий,темний та страшний.
Один швиденько пролітає свою відстань,а другий помаленьку до зупиночки бреде.
І кожен з них по своєму цікавіший.
І кожен з них везе по різному людей.
Хтось вийшов з потягу з усмішкой на обличчі,а хтось зостався в ньому назавжди…
Цим людям вже немає іншої дороги.
Лиш в пам’яті залишились вони…
Комусь, у потязі було погано й лячно,
а іншому із місцем повезло.
І скільки б потягів не пролітало в цьому світі,
але давайте перестанем рахувать…
Ба, навіть в самому поганому.
Давайте щось хороше виділять!