Запах троянди, як полум’я ночі.
Завжди безжально п’янить.
Час наш біжить, не зустрітись з ним двічі.
Тільки в думках хоронить.
Те що найдужче нам волю ламає,
Завжди в душі гомонить,
Від божевілля ми завжди тікаєм ,
В нашу незвідану суть.
Чим заправляють у нашому старті,
Щоб до фіналу дійти,
Своїм життям не пройдемося двічі,
Як ти собі не крути!