А вчора було літо і весна.
І гріли душу мрії кольорові.
І вірила в намріяне сама,
У силу невмирущої любові.
А вчора тільки…. Вже спливли роки.
Іду по довгій осені стежками.
Неспокій в серці і гіркі думки
Зв’язали міцно душу мотузками.
Розправить спину! Вирівняти крок!
Спалить мости у спогади далекі!
Мені не треба із небес зірок:
Миліше серцю журавлиний клекіт.
Душа спокою прагне і тепла,
І хочеться із щастя пить наснагу!
Неначе вчора літо і весна…
А нині осені пишу життя я сагу….