Один-єдиний дотик і раптом… щось не так,
Міняє колір небо, співає ніжно птах.
П’янкі, духмяні квіти у роси зодяглись,
І кольори веселки по серцю розлились.
І посмішка з обличчя не сходить ні на мить,
У світ казковий мрії когорта дум летить.
І вже звершив би подвиг, неначе Дон Кіхот,
І написав би пісню із невідомих нот.
На поклик прилетів би на крилах почуттів,
Приніс в дарунок щастя з незвіданих світів…
Бо ж вдивовижу швидко міняється життя,
Один-єдиний дотик… і все – уже не так…