Візьми мої руки у теплі долоні свої
І прожени десь далеко байдужість, яка віє холодом,
То й співатимуть нам у квітучих садах солов”ї,
Ми ж іще не старі.Так шалено серця б”ються й молодо.
Хоча діти дорослі й онуки уже школярі,
Та, як мовиться в порохівницях ще вистачить пороху,
Щоб кохання вогонь калиновий не тлів, а горів
І не меркло із часом, а сяяло літ наших золото.
2015 р.