Для голосування необхідно авторизуватись

Плакав Син..

Сти́снувши а руках нарциси білі, Плакав син на маминій могилі,
Обертом ходила голова..
Плакав і картав себе безжально,
Як безглуздо вийшло і печально,-
Він прийшов, а мама – нежива..

Плакав син і згадував минуле,-
Дні життя, що в марноті минули,
Вгамувати розпачу не міг;
Сльози, що спинити був не в силі,
Капали на ті нарциси білі,-
За життя любила мама їх..

Плакв син, не міг себе простити,
Чом раніше не приніс ті квіти
Й теплих слів матусі не сказав?
Все кудись спішив, невпинно гнався,
Цілий світ здобути намагався,
Лиш для неї часу він не мав.

А вона чекала щохвилини,
Що зустріне й приголубить сина,
Розпитає в нього про життя;
Так вона, сердешна, в тім чеканні
Доживала дні свої останні,
Поки стихло се́рденька биття.

-Як же ж сумно, як же ж гірко, мамо!
За небесну ти ступила браму,
І між ними вічності межа,-
Так уста тихенько шепотіли,
Очі в небо глянути не сміли,
Каяттям вмивалася душа.

Пам’ятаймо, дітоньки, щомиті,-
З нас ніхто не вічний в цьому світі,
То ж цінуймо дорогих людей,
Хай там що, а рідні мама й тато
Нас чекають в будні і на свято,
Погляду не зводячи з дверей.

Знав би син про ту життєву драму,
Що живою не застане маму,-
З краю світу він до неї б біг,
Тільки зараз плаче на могилі,
Сти́снувши а руках нарциси білі,
Що прине́сти за життя не встиг..

3

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

nova. knyga

128

Поетеса

Коментарі: 14Публікації: 20Реєстрація: 14-08-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 01.12.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Достижение получено 27.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій