Світ не стоїть на місці:
Ранок, робота, дім.
Але кожному дуже хочеться
Бути для когось всім!
І наодинці вже й кава
Буває ніяк не смачна.
Краще, коли твою руку
Торкається інша рука.
Поснідати ти не встигаєш,
Летиш, як на крилах, щодня.
І день так за днем минає,
В рік так за рік мина.
І раптом обід не за графіком,
Ти зустрічає його.
В тихій кав’ярні на краєчку
Погляд за іншим столом.
І ти розумієш — не випадок,
Так нині стали зірки,
Що кава стає смачнішою
Під дотик його руки.
…Солодкі ставали ранки,
І ти поспішала в дім.
Бо там той на тебе чекає,
Для кого ти стала всім…
© Оксана Граб’юк «Стати всім»