Для голосування необхідно авторизуватись

Цвітуть липи

 

Як змінилося в світі усе! Не скажу, що я змінам не рада.
Та накотить, бува, та зрадлива сльоза промайне.
І загонить життя у куток, де ховається змучена правда,
Й сприйняття й розуміння її вже нарешті осяє мене.
Зрозумію колись те, що вірити людям не треба,
Бо залишать в душі тільки слід від брудного взуття.
Дуже важко пошарпаним крилам дістатися неба.
А у миті щасливі не буде й нема вороття…
І біда не у тому, що рік додається до року.
Вже у парах у юних я іноді нас впізнаю…
Лиш туман, як раніш, на світанку закутав дорогу,
Й пахнуть липи духмяні у місті, неначе в раю.
Обережно зірву жовті зірочки цвіту із липи,
Розчинюсь в ароматі, веселкою світ затулю.
І відчую, як крила бринять, як їх тягне летіти,
Напоїть ароматом чарівним вечірню зорю.
Зрозумію, що найважливіше – набутися разом,
Кожен ранок земний у коханих вітати очах.
Лише нам зрозумілим всміхатися потайки фразам,
Щастя й радість шукати в щоденних буденних речах.
А тому, мій коханий, мені серед ночі не спиться,
І хвилює й бентежить напоєний липами вальс.
Спи, коханий, і хай тобі нині насниться
Місто, липовий цвіт, літній вальс лиш для нас…
Лиш для нас…

 

2

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Олена Бокійчук

2
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 16-07-2018