Вже золоті таляри під ногами
укрила паморозь, лишивши мідяки.
І плачуть вранці вулиці й тумани,
благенькі одягнувши сіряки.
Нахнюпившись, якОсь затихло птаство:
не зносить, видно, осені образ…
І, може, вдасться…
Може, комусь вдасться
промінчик сонця вгледіти хоч раз.
Пішло у зазимки.
Тремтять тендітні віти.
Останній спокій вітер украде.
І падолист калинник став варити:
зима холодна на гостину йде.
На гостину