Втомившись від сонця, і світла, і неба,
Зітхнула спокійно: а може, так треба,
Щоб листям яскравим весь світ звеселяти,
Щоб пісеньку вітру щоранку співати…
А часом заплакати гірко дощами
Про те, що минає між нами і з нами…
І вже не забути легкі, мелодійні,
Приємні, як спомин,
Осінні обійми..
Осінні обійми
