Втомившись від сонця, і світла, і неба,
Зітхнула спокійно: а може, так треба,
Щоб листям яскравим весь світ звеселяти,
Щоб пісеньку вітру щоранку співати…
А часом заплакати гірко дощами
Про те, що минає між нами і з нами…
І вже не забути легкі, мелодійні,
Приємні, як спомин,
Осінні обійми..
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 27Реєстрація: 14-07-2019
Досягнення отримано 21.09.2019
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні
Досягнення отримано 04.08.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
