Блукає світом дивний тарантас –
То їде осінь, горда і щаслива.
Каштани б’ють у жовтий тулумбас,
Неначе сповіщають щось важливе.
Що, буде бал?
Ви чули: буде бал!
Готуйте найпишніші, ладні шати:
У блиску калабаневих дзеркал
Усе й усіх довкола дивувати.
Сріблиться втаємничена вуаль,
Гаптована місцевими майстрами…
Виблискує злотиста пектораль
На глиці, різьбленій і вітром, і роками.
Тут шовк, батист і навіть оксамит –
На кожен смак і колір забаганки…
І як тут серце та й не защемить
Від дивної краси в обіймах ранку?
Осінній бал