Осіння казка

Вона так ніжно пестила руками,
Він закохавсь – та народилась драма.
Клен вмить для Осені все золотом укрив,
Створивши цей божесвений мотив.
Кокетка ж Осінь почуттів не мала,
Тому для Дуба пісеньку співала,
І посміхалась Ясеню казково,
На руки впала Буку – випадково.
Сміялась голосно і вдало жартувала,
Із Вітром – пустуном відкрито фліртувала.
А Клен дививсь і слав листи зізнання,
Палав в душі яскравий жар кохання.
Клен дивувавсь осінній неземній красі,
Його ж кожанню дивувалися усі.
А Осінь з Вереснем в цей час в саду гуляла,
Завзято з Жовтнем в парку танцювала.
Та Листопад побачив муки Клена,
Поніс він Осінь в далечінь шаленно.
Останнім листом Клен у слід махнув,
Заплакав дощиком, і до зими заснув.

2

Автор публікації

Офлайн 10 години

Светлана Савченко

257
Коментарі: 2Публікації: 91Реєстрація: 21-08-2018

Автор місяця (Серпень 2019)

Досягнення отримано 21.09.2019
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні

Небайдужий читач

Досягнення отримано 05.05.2019
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Срібне перо

Досягнення отримано 23.11.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: