Для голосування необхідно авторизуватись

Знайда

У закутку безлюдного району

На східцях, які снігом замело

Стояв пакет намоклий із картону,

До нього людям діла не було.

 

Та раптом зупинилася дівчина,

Відчувши ніби ворухнулось щось.

Заглянула здивовано очима

В пакет і серце кров’ю облилось.

 

Маленьке, змокле, згорнуте в клубочок

Залишене безжально, як сміття.

Руденьке кошеня, м’який комочок,

З останніми ознаками життя.

 

Вхопила стрімко у гарячі руки,

Зірвала шарф пухкий  із голови,

Закутала. Ну ось, скінчились муки,

Ти тільки, миле сонечко, живи.

 

Вже вдома відігріла, накормила,

І молочка в тарілку налила,

Полікувала ранки, бруд відмила,

Тепло своєї ласки віддала.

 

Залишила його у себе жити,

Щасливчиком назвавши в той же день.

Взялось мале довірливо дружити,

Хоч натерпітись встигло від людей.

 

Нам не дізнатись, що тій знайді сниться

І чи людське забути зможе зло,

Та облизавши руки рятівниці,

Своїх пісень те щастя завело.

2

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Світлана Вітер

51
Коментарі: 1Публікації: 15Реєстрація: 11-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 13.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій