Волосся її, Мов хвилями, А хвилі – Холодними милями, Гойдають Пустими вітрилами, За русалками Взявши галс. Так серце – Словами милими, Простими Прозорими крилами, У воду зриваються Брилами, Щоб зупинити Час. І волосся її Билинами, І очі небес За схилами, Постійно ведуть За милими, Серцями голодними Нас.