Пишу, вам, до зустрічі, заодно і прощаюсь. В літню ніч, за прочиненим навстіж вікном, Чуєш, як млосно зітхають іриси Розливши в опівніч блакитне вино. Чуєш, як сойка заходиться сміхом, Чи тільки здається і плаче в розпів, Неначе навмисно підкреслює тишу, Щоб тільки забути її не посмів.