Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш, Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом, Виходиш у двері, у двір потойбічних меж, У світ недоледі, в сумління недомакбетів. А двір весь облизаний тінями листя дерев, І місячний камінь в калюжах лежить селенітових, Надщерблений молотом в шабаш нічних королев, Що зорі змітають […]