Бувай, барвиста осене моя,
Ти була цього року як ніколи.
Твоє відлуння щЕмне звіддаля
Зима несе у вИчорніле поле.
Бувай, прощай, зустріну десь тебе
У яблуневих спогадах під каву.
Коли снігами хуга замете
Усе, що ти плекала так ласкаво.
Бувай, чарівна осене моя,
Ти була цього року як ніколи.
Остання пісня твого солов’я
В душі моїй на всі її простори!