Для голосування необхідно авторизуватись

Душа просилася до тебе

Душа просилася до тебе

Душа просилася до тебе,

Душа благала: «Відв’яжи!

Нехай, хоч раз побачу небо.»

Кричав їй розум: «Він чужий!»

Душа молила безупинно

« Та відв’яжи, прошу, молю…

Вагомі є на те причини,

Ви б знали як його люблю.»

Та розум був надто суворий,

Суддя на то він недарма.

Здоровий глузд, маєш?Здоровий…

Та в тебе ж його вже нема.

Кажу: «Чужий», не розумієш.

Благаєш, молиш і ревеш.

Ти артистично досить вмієш,

Не можна так, ось так, без меж.

Куди в болото з головою?

У тім болоті є ж вужі.

Душа прикинулась німою,

А їй у слід летять ножі…

Боліли рани…так боліли,

Боліли сильно і пекли.

До тебе, все одно, хотіла,

Так, що аж сльози потекли.

Мотузка руки не пускала.

Ноги зв’язали до спідниці.

Душа невпинно так страждала,

Її тримали у в’язниці.

Душа просилася до тебе.

Тепер спокутує свій гріх.

Для неї ти і Світ, і небо,

Бо ти найкращий за усіх!

2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

vitalia-405@ukr.net

2
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 07-03-2021