«Ескіз»
Я знов сам не свій
В обіймах чужих невідомих повій
Залитий вином таким хижим, багряним
Світанок проб’ється важким полум’яним
Та знову без тебе…
Тепер обійняти по справжньому може лиш небо
Зелена трава
Мов зовсім не жива…
Пожовклі листочки
Це осінь крадеться так швидко
І серце моє не живе…
Прокидатися так стає гидко
І час мов завмер…
Між безликих химер
Той час, що просив мені дати
Щоб душу свою із колін зміг підняти…
Віталій Прокопович…
16.08.2018.
