«Вітрила»
Повір для мене ти вітрила
І вітер що жене у далечінь
Для мене душу ти свою відкрила
І я в злетів у синю височінь
Повір мені заглянувши у очі
Чи бачиш в них, хоч крапельку брехні?
Для нас замало було просто ночі
Коли погасли зоряні вогні
Повір мені, я каменем у прірву
Без тебе, в мить безслідно пропаду
Безглузду долю підлу я розірву
Жбурнувши свою душу молоду
Повір мені, для мене ти вітрила
І вітер що жене у далечінь
Хоч ти жасмин ніколи не любила
Невже усе було для тебе просто тлінь…
Віталій Прокопович…..
09.02.2019.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
