Як час летить, не стишуючи кроків!
Рокам і дням немає вороття…
Вже промайнуло 11 років,
Як школа провела̀ нас у життя.
Та в день, коли весні назустріч літо
Із впевненістю робить перший крок,
Коли ошатні йдуть до школи діти
Й останній там луна для них дзвінок.
До мене спогад лагідно прилине
Про той веселий безтурботний час,
Про школу, про навча̀ння і родину
Шкільну – маленький, милий серцю клас.
Згадаю про Оксану, Валю, Таню,
(На жаль, її немає серед нас),
Шкільному знову посміхнусь коханню,
Пірну в глибінь очей, мов в перший раз.
Згадаю хлопців, що бешкетували,
Зривались вчителі на них не раз…
Як ми сварились, мріяли, співали…
Куди ж летиш, скажи, безжальний час?!!!
З роками встигли ми усі змужніти,
Школярства шал пішов у небуття.
Хтось одружився, в когось навіть діти –
По-різному складається життя.
Та в плині днів спинімось і згадаймо,
Що швидко плине невблаганний час,
Про школу пам`ятати клятву даймо,
Бо ж ми сім`я, шкільна родина, клас!
І вдячність за науку ми складемо
Наставникам і рідним вчителям.
В житті, яким шляхом ми не підемо,
Шкільна зоря хай путь освітить нам!
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
