. . . . . . . . .А СЕРЦЕ ЗБОЛЕНЕ БОЛИТЬ . . . . . . .
. .Переглядаю фотографіі
. .Та впорядковую думки,
. .Навчаюсь знову каліграфії,
. .Блукаю, йду я по подвір”ячку,
. .Шукаю хлопчика трьох літ,
. .Що усміхається, як квіточка, –
. .Знялася б пташкою в політ…
. .Час – повелитель все минає нас,
. .А з ним минаємо і ми.
. .Блаженства та й душа благає враз
. .І стріч із рідними дітьми.
. .Синочка – сина виглядаю я
. .І дива все чекаю – жду,
. .На ГОСПОДА щодня надія є –
. .До рідної кровинки йду…
. .І бачу знов на фотографіях:
. .- Синочку, то щаслива мить…
. .І плачу слізно, й усміхаюсь я,
. .А серце зболене болить…
. .УЖЕ ОДИНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ МИНАЄ, ЯК ТИ У ВІЧНОСТІ ІЗ БОГОМ, СИНУ МІЙ, РОМАНЕ…
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . . . . . . . . . . . 6, 19 жовтня 2022 року.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 126Реєстрація: 08-11-2021
Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
