Для голосування необхідно авторизуватись

КАТЕРИНА – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 9

. . КАТЕРИНА – “ДОЛЯ КАТЕРИНИ” – Частина 9
. .КАТЕРИНА сіла зручно на дивані, зітхнула із полегшенням, сперлася на спинку, й усміхнено промовила до себе: “Насилу… Де ж того здоров’я взяти, коли і здоров’я оте вже й не те, і вік нагадує про довгі літа… Але, слава БОГУ, дякую за те, що маємо…”
. .Улюблена Мурочка задоволено терлася коло однієї ноги, й коло іншої, тихесенько муркала, бо, нарешті, її добра господиня відпочине… На колінах, старих і хворих, вже калачиком – кружечком вляглися – вклалися КАТЕРИНИНІ троє маленьких Мурчиків – Пушок, Сірко і Любчик, тихесенько нявкали – нявкали, награвшись, втомилися і заснули Мурчині дітки.
. .КАТЕРИНА обережно і схвильовано дотягнулася до столу, тремтячими руками взяла перший альбом із фотографіями. Відрила яскраву обкладинку і ледь не зомліла: із фото на неї дивився її ІВАНКО… ІВАНКО із далеких юних літ, зі шкільної незабутньої пори… Отой красень, із яким вони вперше зустрілися поглядами, зустрічалися закохано – таємниче… На КАТЕРИНУ дивилася людина першого ніжного кохання, яке було таким дивовижним і взаємним… Кохання, справжнє людяне кохання, яке пронизувало КАТРУСЮ та ІВАНКА до найніжнішої глибини юного серденька, до найтоншої струни закоханої душі… Живе, життєдайне кохання, яким захоплювалося і дивувалося усеньке село…
. .Тремтячими руками КАТЕРИНА обережно розгладжувала фотографію, на якій був її ІВАНКО, потім іншу, – де стояла і вона, КАТРУСЯ, з довгою косою, щаслива й усміхнена дівчина…
. .Сльози потекли по обличчю, КАТЕРИНА не могла ніяк схаменутися, заспокоїтися…
. .- Мамо, що з тобою, тобі чимось допомогти? – привів до тями КАТЕРИНУ старший ВАСИЛЬКО.
. .- Тебе щось болить, може ліки потрібні? – надійшла донечка НАТАЛКА.
. .- Та ні, діти мої. Все гаразд. Оце дивилася сімейні фотографії, та й згадалося… А ви не хвилюйтеся. Пазьте своїх дітей, бо вони такі непосидючі, рухливі.
. .КАТЕРИНА почувалася такою щасливою матір’ю, бо ж у неї такі розумні і людяні дорослі діти, такі кмітливі і спостережливі внуки – аж трійко: дівчинка і два хлопчики. Жаль тільки, що РОМАН, її суджений та коханий чоловік, не дожив до глибокої старості, аби в парі удвох прожити ще до повноліття внуків. Не судилося…
. .Чула КАТЕРИНА ще від своєї матері ВІРУНЬКИ, що ІВАНКО (люди казали) дуже шкодував за КАТРУСЕЮ, намагався якось із нею зустрітися, аби вислухати її, порозумітися з нею. Та врешті-решт, поїхав працювати згідно направлення навчального закладу в одну із віддалених колишніх республік (Радянського Союзу). Невідомо, як склалася його доля…
. .Квітне – розпускається у буйному цвітінні запашний бузок із дивовижним ароматом на всеньке подвір’я. Білі, бузкові, фіолетові гарні суцвіття, як барвисті китиці, ніжно похитувалися у густому зеленому листі, привітно заглядаючи в очі КАТЕРИНІ.
. .КАТЕРИНУ проймало – зворушувало якесь незбагненне відчуття: здавалося, що то не просто пахучий чарівний бузок у буйному цвітінні заполонив всеньке подвір’я, її рідне велике село….. А й уся рідна мальовнича заквітчана сторона всюди буйно квітне у буйному цвітінні на усенький світ…
. .КАТЕРИНА сиділа під хатою своєю і любувалася – насолоджувалася всіма яскравими барвами веселкових кольорів – синіх, голубих, рожевих, бузкових, білих чарівних орликів.
. .Дивилася зачаровано на свій квітковий розмай, вдихаючи на повні груди ніжний аромат запашного бузку КАТЕРИНА, і щасливо усміхалася…
. .Життя таке прекрасне!
. .І так сонячно, квітково, світло, веселково на її душі… Так добре…
. .І мимоволі ожили – споглянули у добрій пам’яті мудрої КАТЕРИНИ незабутні спогади – думки, такі живі й вразливі…
. . . . .Далі буде…
. . ТАМАРА РОМАНЮК,
. . 9 січня 2019-22р.
1

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

0967487735

66
Коментарі: 0Публікації: 50Реєстрація: 08-11-2021

Бронзове перо

Достижение получено 21.11.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій