. . ПОДАРУНОК ВІД КАТРУСІ . .У великому мальовничому селі стояла у самісінькому центрі давня – прадавня дерев’яна Церква. Чудовий архітектурний стиль, високі вирізьблені дзвіниці під блискучими куполами, що сягали, здавалося, до самого піднебесся блакитно-голубого, вишукані прибудови дерев’яної церкви створювали […]
Проза
888 posts
ГЛАВА1. Любовь творить свою судьбу. На лобовое стекло машины упали первые капли летнего дождя и она посмотрела на небо и поняла, что этот летний ливень будет долгим. И ей придется где – то провести предстоящую ночь.
Питання життя Бува, не знаєш, де всміхнеться доля, Де схована, за мурами століть? Скільки потрібно нам напитись горя, Щоби нарешті радість полюбить? Скільки повинні мудрості набратись, Щоб пробачати, щоб сказать :Пробач”? І подумки, в своїх гріхах зізнатись, Ти заспокойся. Тихше. Ти не плач.
ГЛАВА1. Одиночество – это тоже холод. В одиноких осенних вечерах тоже есть своя прелесть до поры до времени пока однажды эта прелесть не начинает проедается. Даже любимое увлечение уже не так увлекает и его как книгу которую каждый вечер читаешь отодвигаешь, куда – то в сторону берёшь старый зонт и […]
. . РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 7 . .Спілкувалася – дружила я зі своїми рідними кровиночками, а в моїй уяві поставали яскраві картини із безтурботного і прекрасного життя своїх дітей, по-справжньому щасливі миті – миттєвості дитячих радощів у мирному безхмарному дитинстві, яке ми […]
В моєму дитинстві фантазувати було не прийнято. Фантазії, як горобчики стиглу горобину, атакували мій мозок мало не щодня. Можливо, це скидалося на брехню, але будь-яка брехня має своє призначення і сенс. У моєї брехні було одне-єдине призначення – вийти в світ. Читати я навчилася рано і в самому процесі читання […]
ГЛАВА 1. Кто -то когда – то сказал, что разлука это конец любви. Он не верил в эти слова, а потом он встретил любовь. Мелом на асфальте он когда – то в детстве написал её имя, но дождь весенний теплый смыл её имя. Он и она выросли она уехала он […]
Матінко, тату… Хай мине скільки хоч років. Хай планета почне обертатися в інший бік. Хай коло спілкування зміниться до невпізнаванності, як і відображення у дзеркалі. Але у моєму серці, моїй пам’яті ви – щосекунди. Найголовніші та найкоханіші на світі. І ваша підтримка, ваша ніжна любов – завжди зі мною. Хоч […]
ГЛАВА 1 Где – то высокого за облаками пряталась луна, а когда она выходила из – за своих облаков то бросала на поверхность небольшой речки своё серебристое сияние и увидев себя в речном зеркале снова уходила в своё небесное заоблачное царство, где на волшебных и небесных снах качались на лунных […]
“Спогади нашої юності” Минулого не повернути вже ніколи, Залишаться, лиш спогади на згадку. А пам’ятаєш, як маленькі йшли до школи, Ти дарував мені цукерки й шоколадку. Тоді жилося легко й безтурботно, Здавалося, проблем зовсім нема. Батьки були постійно на роботі, Тяжко їм було. За вікном зима. А ми з тобою […]
ГЛАВА1. Сентябрь, ночь после не давно пройдённого дождя уснула под падающее капли оставленные дождем, которые разбивались об землю едва ночной холодный ветер их касался. А падая на землю капли оставляли после себя мокрый след, грязь, лужу дождь.
День тихо уходил в закат. Вместе с ним уходило все… Эмоции, чувства, поступки, слова… Ничего не вернешь, не сотрешь и не перепишешь. Он уходил… И двое людей, крепко взявшись за руки, провожали его без капли сожаления. Ветер тормошил его давно седые волосы, а по ее лицу от сильных порывов ветра […]
” ТАМ ГДЕ ХОЛОДНЫЕ ЗВЁЗДЫ” Звёзды – это зеркала небес это прекрасные осколки человеческой души, которые потерялись в вечности небес это – слёзы ангелов людей, которые, когда – то жили на земле это отражение звездных зеркал. Зима рисует на небе самые холодные звёзды осколком своего ледяного сердца, но осколок, как […]
Коли тебе не вистачає Коли тебе не вистачає, Втрачаю я саму себе. Не хочеться вже пити чаю, Неначе полум’я згасаю, Коли не чую я тебе. Коли тебе мені так мало, Шукаю в пам’ яті стежки Не хочу бути з ким попало, З тобою, серце запалало Де правильні лежать шляхи? […]
. . К О Н В А Л І Ї . .Неділя. Той травневий день у Весноньки – Весни видався напрочуд світлим і гарним. Яскраві сонячні промені своїм благодатним сяйвом охоплювали всенький світ довкола, […]
Morning А в нас ранок добрий, З посмішки почався. Сонячний промінчик У вікно прокрався. Навіть в день захмарний Завжди є світанок. Діточок обійми. Кава. Добрий ранок.
. .ВЕСНА ІДЕ, КРАСУ НЕСЕ, А ТІЙ КРАСІ РАДІЄ ВСЕ… . .Глянула я на заквітчане подвір’я біля хати – світлиці своєї однієї сонячної днини – очі мої розбіглися! Жовтими, бузковими, фіолетовими, червоними, рожевими, білими ніжними квіточками на зелених кущиках ледь не всеньких диво – барвів небесної веселки, чарували – вабили […]
Короткий роман ОДНАЖДЫ В ДЕКАБРЕ. Снежинки в темнеющим небе ноября были редкими и падая на землю они тут же таяли. Дул пронизывающий холодный ветер. Он срывал с деревьев пожелтевшие осенние листья и они падая на землю как и первые снежинки умирали там. Темнело осенние небо превращаясь с каждой минутой в […]