. .ДАРУЙТЕ КВІТИ ВСІМ… ДАРУЙТЕ ГВОЗДИКИ ЧАРІВНІ! І БУДЕ В ДУШАХ ВІЧНЕ КВІТУВАННЯ! . .Як тільки-но завітаємо до магазину “КВІТИ” від ТАМАРИ”, що у КЕЛЬМЕНЦЯХ, на розі вулиць імені Довженка, 27 та Сагайдачного, то здається, що потрапляємо у справжнісінький райський куточок! Яких тільки квітів БОЖЕСТВЕННОЇ краси тут немає, – […]
Проза
359 posts
Найсмачніші пиріжки в моєму житті пекла тьотя Катя. Пиріжки з вишневою начинкою. Вона жила відразу по сусідству, і коли пеклися пиріжки, підступний вітер гнав запах у сторону нашого будинку. Зазвичай це було суботнім ранком серед карпатського літа, коли сонце нарешті приходило до тями після непроглядних дощів, а […]
Останній шлях. Він дуже тяжкий. Не для покійника – йому байдуже. Для його душі, яка в цей час возноситься над всім людом, підглядає у думку кожного, підслуховує розмови, адже це саме та мить, коли вона (душа) можеш дізнатись про себе все. Душа радісно тремтить, коли чує добрі […]
Розділ 1. Я ніколи не вірила у кохання, не шукала його, я чітко знала, що романтичних утопій не існує, це міф. А шлюб! Чомусь молоді дівчата хочуть вийти заміж, народити діток, а потім, коли мета досягнута, хочуть свободи, часу на себе. Дорослішають, розумнішають… Невже не можна одразу так? Так, я […]
Олеся була слаба на голову і знала про це — погодьтеся, це вже немале досягнення. Другим своїм досягненням вона вважала власну наполегливість. Бабуся казала, Олеська вперта, як осел, що підтверджувало: дівчина мала власну думку. Ну а третім… Третім було невигідне, але справжнє вміння любити. Любити так, щоб у будь-який момент […]
Вона дивилася на хмари. У цьому спекотному задушливому місті їй не вистачало повітря. Хотілося втекти далеко, куди-небудь подалі від людей, щоб можна було кричати, вилити ту біль, яка ось уже кілька тижнів просто розриває душу. Як це витримати? І чому це все сталося саме з нею? Настя вдихнула на повні […]
Затишна кав’ярня… Приємна музика…Столик біля вікна… Вона прийшла сюди як завжди в обідню пору. Не стільки, щоб насолодитися запашною кавою (кава в цій кав’ярні була справді чудовою), скільки з надією побачити його знову… «Та де ж він? Щось він забарився… Невже не прийде? Чого ж його немає?» Вона, трохи нервуючи, […]
Він стояв біля під’їзду. Вона нервово перебирала волосся, яке розсипалося її тендітними плечима. «Невже це кінець?» – думав Сергій, не знаючи, що ж робити далі. «Невже він мене не зупинить?» – боялась Наталя, та все ж рішучим кроком ступила до домофону. – Мамо, відчини, я вже вдома… А він мовчав. […]
Благословенна ріка Мамайка. Яке співуче у неї і’мя. То на честь славного козака Мамая дали, щоб славу його несла через віки і передавала від батька до сина. Заросла річка. Вода тоненькою ниточкою сонно крадеться крізь високі зарослі очерету і густої осоки. Городи виорюють їй в самісіньке серце. Болить воно, аж […]
-Лате, будь ласка, – підійшла я до автомобільної кав’ярні в парку, і не зводячи очей з телефону продовжувала зло бубніти. – Щоб ти здох, сволота, кіт облізлий, ненавиджу. Та я їй повискубую ту копну на голові. -Ем, пробачте, я не хотів вас образити. Та хоч скажіть, що зробив не так? […]
“Лізка, прикинь, у мене син народився! 3200 г, 54 см. ” Ліза замружила очі, струснула головою, ще раз глянула на екран телефона: ні, не помилилася, їй не здалося, саме так він написав. Їй раптом забракло повітря і вона підійшла до вікна, тремтячою рукою потягла за ручку кватирки. З вулиці війнуло […]
Вона тихо плакала, боячись розбудити дворічного синочка. Малюк заснув кілька хвилин тому і тихо сопів своїм маленьким носиком. А ще хвилин десять назад у нього була дика істерика. Та що там у дитяти (маленькі діти схильні до вередування, істерик та плачу). Була істерика у неї. А тепер, вона плакала. Бо […]
Новий, крутий, опозиційний *** Головний редактор газети був моїм шваґром. Але навіть таке панібратство не допомагало отримати підвищення зарплатні. Ще й ходили чутки, що фінанси надходитимуть нерегулярно… Не сказати, що я надто переймався через те. Просто дав сигнал совісті, аби вона дуже не мучила, коли коїтиму пакості родичу й рідній […]
Листопад, листопад… Багато ж ти завдав мені болю, і ось знову прийшов на мій поріг… Думаєш, я рада тебе бачити? А знаєш, а я рада. Дивуєшся? Не дивуйся, я вже не та тендітна дівчинка з розгубленими очима, я – сильна жінка! Я – жінка-осінь. Тоді, давно, а для мене ніби […]
Пішов незвичайний сніг… Так холодно… Іду до парку, де чекає мене він… Іду, ніби на роботу. Бо так треба. Бо я сьогодні можу зробити одну людину щасливою. Тільки тому, що прийду. Подруга дивиться на мене з подивом. А я не можу їй пояснити, чому я вчинила саме так. Я людина, […]