. .Ось і завітала чарівна Осінь – королева, та й мандрує, як справжня господиня, по святій Землі. Чудовим, сонячним, світлим видався перший вересневий день, покликавши життєрадісних дітей до школи цієї невеселої пори. Вишукані букети живих квітів, оригінальні квіткові композиції, справжній квітковий дивограй – все створювало для
школярів незабутнє свято, адже Першовересень – то гарна пам”ять на довгі літечка – літа.
. .А Осінь золота повноправно вступала в свої природні володіння, перейнявши гонорово естафету панування від сонячного заквітчаного літа. Червоніли – майоріли ніжні сальвії надворі, вибухали зоряним дощем барвисті айстри, квітували – вабили зір перехожих жовтогарячі чорнобривці, красувалися – біліли витончені ромашки – королиці, яскравими жовтими сонечками вдруге зацвітали квіти рудбекії, круглими листочками й оранжевими, коричневими, жовтими квіточками кликала до себе низенька настурція, створювали справжній диво – сад – квітник великі гарні кущі хости… Здавалося б, літечко краснеє вповні надворі, але ж ні! Осінь – королева йде – мандрує…
. .Так – так, ГОСПОДНЯ Осінь нагадала, що буває і сонячною, і вітряною, і дощовою… Холодом ранки, вечори і ночі віщують нам про справжню Осінь. Задощило – захмарилось на другий, третій вересневий день. А потім… знову й знову йшли дощі, гриміло, блискало, як навесні. Барвисті квіти засумували враз, заквітчані голівки додолу опустили, намокли аж “ниточки” своєї, листочки до стебла тулилися, а стебельце до землі – матінки хилилось…
. .І тільки СОНЯШНИК, жовтогарячий СОНЯШНИК гонорово височів посеред квіткового розмаю. Здавалося, йому не страшні ніякі примхи осінньої погоди. Грубе стебло, велике лапате листя, гарні круглі квіти – шапки мужньо витримували вітряні пориви долі та дощові удари зливи. Як справжні надійні обереги, стояли – величалися цілими рядами дивовижні створіння матінки – природи. І в сонячні дні, і в дощову погоду ці прекрасні, вишукані, чарівні СОНЯШНИКИ, повертаючись жовтими голівками до яскравого сонця, виглядали доволі гарними, неповторними, казковими і вабили перехожих своєю неймовірною красою, дивовижною величчю і справжньою …мужністю, як у людей. Що то є ГОСПОДНЯ благодать!
