Мій корабель поплив у майбуття , На ньому все , моє життя. Там радощі, печаль та смуток, Та мій затьмарений розсудок. Пливе усе, що було, що буде, Та тільки знаю я одне, Що Мрії – в житті головне. Закінчила школу , вступила до ВУЗу, Тільки на науки буде спокуса. На […]
Інше
15 posts
Я знову тут – під обстрілом очей. Стіл, крісло, дошка, крейди біла грудка. Спинити час, що так злітає прудко, нікому не вдалося ще! У цих очах — мовчазне запитання: який, ти світе, що ти нам несеш? Вони вже не дитячі, але все ж… Життя для них ще на світанні. У […]
намагаюсь зробити адаптацію до серіалу ,,їдного разу в казці,, але не так воно …задумка така ,щоб усіх казкових українських персонажів пересунути у світ без магії ,тоді ,коли вони із світу з магією ,наприклад адаптація до біблії – диявіл знаючи ,що його чекає нещасливий кінець .він хоче відшукати щасливий кінець ,і […]
Милий животу борщ борщ -щі-зелений борщ Милий животу борщ видавництво Україна посібник -конспект по варінню борщу Введення Є страви ,які не потребують в рекламуванні . Вони ,як вірші , пахнуть так смачно ,що збирають готувати господарок України ,Росії ,Білорусії і інших країн . План 1 рецепти борщу 2 перемішування з […]
Вечір дня 8 березня добігав свого календарного кінця. Ольга лежала у своєму ліжку, вткнувшись у ковдру, і сльози текли по її обличчю. Розмитий макіяж, який вона так старанно наносила раніше залишав неприглядні сліди на подушці, та це її зовсім не бентежило. Іноді сльози текли безперервно з очей, іноді від поганих […]
“Українка” Я горджуся що я Українка, І я це на весь світ скажу, Тому що немає кращого щастя, Ніж признати свою рідню. Яка ціле життя оберігала І не казала що її болить, Бо серце ця рідня Велике мала І в собі всі образи тримала. Люблю свою Україну Як матір рідну […]
Як багато вражень і спогадів пов’язують кожного з нас із очікуванням та дотиком до новоріччя!.. Щось неодмінно виринає із райдужного трепету дитинства, дещо романтично лягає струна за струною із юності, щось раптом повертається яскравими спалахами із уже дорослого життя – але все обов’язково прокручується незримим пристроєм душі крізь розум, серце, […]
Вечоріє…прохолода ..небо.. Ще один минає день, Куди втіка ніхто не знає, Що залишить по собі, коли піде? Можливо, горе, а може й надію.. Що буде в душах у людських горіть. Ніхто не знає, знає тільки небо, Що десь далеко блакитним маревом горить. ©Анна Силка, 16.12.2015
коли ця жінка говорить в будинку її літають повітряні змії з чебрецю і гвоздики у відчинені навстіж вікна визирають пуп’янки снів у цих снах дуже затишно навіть нічним примарам які безпомічно тануть у безкінечності млості наче у молоці розправляючи крила метеликів у її снах з нею радяться птахи як потрапити […]
Ты знаешь,(а если не знаешь,то будешь знать)из всех людей на всём белом свете, именно тебя хотелось бы обнять.И,что б улыбка до самых ушей. И,что бы всё,что ни сказанно – в самую точку! Ты понимаешь некоторые вещи и видишь то,что другие не видят. Есть просто люди в твоей жизни,так…прохожие,пришли-ушли,а есть Люди,которые […]
Загубилася душа… побита, ображена, приречена… Вона пішла шукати щастя та не повернулася… Хто побачить – убийте щоб не мучилася… Інакше їй буде ще болючіше… Кожного дня вона спотикається, як та мала дитина , серед натовпу! Куди іти!? І що робити?! Як кохання своє на половину поділити?! Убита, спустошена і мовчазна, […]
Зустрічі з Сівачем Якщо дивитися з практичного боку, то я впевнена, що ніякий дбайливий господар не буде сіяти насінинки, від яких він очікує врожаю, в непідготовлений грунт, тим більше не розсипле їх при дорозі чи серед каміння… В притчі про Сівача є такий парадокс, що зерна, які щедро сіє […]
* В мистический вечер Ивана-Купалы По древней легенде цвет чудный расцвел. Вечерняя зорька уже засияла – И Яцек-храбрец рвать цветок в лес пошел. Цветок не простой! Кто сорвать […]
Життя, як ранішня роса, У світ приходим ми, лише єдиний раз. От тільки не судилось тій росі, Наступні ранки бачити в її житті. Цінуйте, люди, кожен той світанок, Що Бог дарує нам прожить і не розтануть…
Солнце золотыми нитями грело землю, веяло теплом. Пело мое сердце соловьем, не ведая о том… Птицы разливали трели по садах словно, солнечный свет расплывается по всему свету, проникая в каждую щель. Сказочно порхали мотыльки в парках, как осколки разноцветных звезд, утерянных после вьюжной ночи. Вдали сада в конце аллеи рос […]