Поніжитись зранку у постілі, Зігрітися ранковою кавою. Смаколики їсти із мамою, Дивитись в ранкову блакить… Повітря солодко-медове, Жевріє казковий світанок. Серце моє калинове Україно моя,добрий ранок!!!!
Інше
370 posts
Мелодія лунає, Наш світ вже засинає. Нехай сіяють в небі, – зорі, Щоб не тонули люди в горі. Щоби на світло йшли назустріч, Щоби не було, більш, війни. Лягаємо у ліжко… Спокій… Прийдуть до серця добрі сни.
. . “КОРОННА” СТРАВА” І …ЧУДОДІЙНИЙ ВИНОГРАД . .А квітів, скільки квітів посадила я біля хати своєї! Моя світлиця – висока, простора, з великими вікнами до сонця, на дорогу. То моє справжнє “царство – государство”, і я в ньому господиня! . .І клали (будували) хату нашу по-родинному, дружно, злагоджено, весело […]
. . “ЯКБИ МЕНІ, МАМО, НАМИСТО…” – Тарас Шевченко . . (“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”) . .Ось велично і поважно завітав – прийшов до нас славний гоноровий рік Новий – 2020. Як якраві миті – миттєвості, спалахували незабутні кадри прекрасних новорічних свят, які надовго запали в душу і серденько. Нас вітали, […]
. . ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ? . . (“ЩОДЕННИК НЕСПОЛОХАНИХ РОЗДУМІВ”) . .Одного гарного зимового дня я із неабияким задоволенням дивилася художній кінофільм “РІДНА КРОВ”, який демонструвався на телеканалі “УКРАЇНА”. До самісінької глибини душі моєї схвилював мене зворушливий епізод, у якому спілкувалися дві літні жінки, що перебували у лікарні. . .Одна […]
Гучний стукіт поряд із кам’яною тишею. Тримає баланс, не дзвенить. Буддійське причастя. Повітря поволі несе… кличе, але ні. Спокій на алтарі. Душа молиться. На порозі гості. Чужі. Мабуть іноземці. Тиша тримається поодаль від крижаних явищ. Гармонія. Важливіша. . Стукіт продовжується. Настирливий. Мнеться простір, рветься хвиля… вібрує та починає тиснути на […]
. . . . . . . . . . .”ЦВІТНА” ВЕРЕТКА”. . . . . . . . . . . . . . . . . Як тільки-но літечко – літо краснеє надходить, щедро даруючи чарівній матінці – Природі світлі, сонячні, теплі, погожі дні, гарні українські господині (газдині) […]
. . ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ, СИНУ… . .Ходила я, ой, ходила знову до синової хати нової… Ось – ось завершується будівництво. Хата новозбудована є, а господаря мого немає… Мого рідного господаря, мого любого сина, мого РОМАНА… нема. І не буде тут, на цій грішній Землі. . .- Ой, сину, сину […]
. . “ГОСПОДНЯ ЗЕМЛЯ, І ВСЕ, ЩО НА НІЙ…” . .Вийшла я на своє велике охайне подвір”я, встелене густою зеленою травою, що нагадувала справжній витканий килим, на якому ніжно виблискували – переливалися краплинки вранішньої роси, і застигла… Як війнуло на мене свіжою прохолодою весняного повітря! Чи, можливо, осіннього? Але ж […]
. . . .ТАКА ЩАСЛИВА, Й ТАКА НЕЩАСНА НЕНЬКА – УКРАЇНА… . .Ген – ген, – он там, десь далеко – чути постріли і вибухи… Глянеш, а здається, зовсім близько, на буремному СХОДІ – йде справжня війна… . .Там – гинуть наші люди, стогнуть поранені воїни, аж до втрати свідомості, […]
. . ЖИТТЯ, ЯК МИТЬ ЯСКРАВА… . .Минає… Ось уже цілий місяць минає, як відійшов у Вічність до ГОСПОДА БОГА мій любий син, мій РОМАН… Та я не вірю, ой, не вірю, що його нема поруч зі мною, поруч з усією родиною нашою, якою він так дорожив… Моє материнське серце […]
Вечірнє какао з зефірками, Затишок дому. Тиша Люди з душевним дірками, Ходить примарою світ. Завтра, вже грудень прокинеться, Диво най станеться. Спокій. Погане, в минулому лишиться, Бог, захистить нас від бід.
. . СИНУ, СИНУ МІЙ, РОМАНЕ… . …У Вічності мій любий син… У Вічності з ГОСПОДОМ БОГОМ мій РОМАН… Розумінням своїм я знаю, усвідомлюю вже, що нема поруч зі мною на цій грішній землі моєї кровинки… І ніколи не буде… Та серцем материнським мені не віриться, ніяк не віриться… Мені […]
Запах яблучок печених Та айви смачної З ароматами кориці Запах кардамону… Пізня осінь пахне смачно, Теплий чай із м’яти. Та на серці так спокійно Посміхатись варто….
. . ЦВІТ МАТЕРИНКИ . . Прочитала оце недавно, уже вкотре, у “РІДНОМУ СЛОВІ” статтю АНАТОЛІЯ МОКРЕНКА “ЦВІТ І КОРІНЬ МАТЕРИНКИ”, і серце якось по-особливому защеміло – і радісно, і сумно, ніби його обвіяло чимось рідним, близьким, моїм, нашим, українським. . . І взагалі, як тільки-но почую українську пісню, народну […]
. . ПРОЩАЙ, МІЙ ЛЮБИЙ СИНУ, МІЙ РОМАНЕ… . . ГОСПОДЬ БОГ ІЗ ТОБОЮ… . .Прощай, мій рідний сину… Прощай… Прощай? Як це: прощай? Прощай навічно? Як це усвідомити, зрозуміти, збагнути, прийняти? Невигойний біль ятрить моє згорьоване материнське серце… Кричить зранена душа моя… . .Мій любий сину, мій РОМАНЕ… Як […]
. . І ДАРОВАНА БОГОМ КРАСА … . . Одного гарного вересневого дня виглянула – вийшла я на заквітчане подвір’я коло хати своєї… Як війнуло на мене ніжною прохолодою свіжого вранішнього повітря! Аж дух захопило! Як цілісіньку пригорщу цілющої джерельної води напилася… Так добре, легко, глибоко дихалося… Це так приємно! […]